При проходженні профілактичного огляду у шахтаря лікар встановив зміни функціонального стану серця, що свідчать про серцеву недостатність у стадії компенсації. Що з нижче перерахованого є головним підтвердженням компенсації діяльності серця?

Чому це правильна відповідь

Компенсація серцевої недостатності на ранніх стадіях забезпечується активацією гетерометричних і гомеометричних механізмів Франка-Старлінга, проте ключовим довготривалим компенсаторним механізмом є концентрична або ексцентрична гіпертрофія міокарда, що розвивається у відповідь на хронічне перевантаження тиском або об’ємом. При перевантаженні тиском (наприклад, артеріальна гіпертензія, стеноз аорти) активація ангіотензину II, норадреналіну та ендотеліну-1 через Gq-протеїнзв’язані рецептори запускає сигнальні шляхи MAPK, calcineurin-NFAT і PI3K-Akt, що призводять до паралельного додавання саркомерів і потовщення стінки, підвищуючи силу скорочення без збільшення кінцево-діастолічного об’єму. При перевантаженні об’ємом (недостатність клапанів) переважає IGF-1 і gp130-залежний шлях з послідовним додаванням саркомерів і дилатацією порожнин, що також збільшує ударний об’єм. Гіпертрофія міокарда дозволяє підтримувати нормальний хвилинний об’єм крові навіть при зниженій скоротливій функції окремих кардіоміоцитів, запобігаючи появі клінічних симптомів декомпенсації. Гіпертрофований міокард характеризується підвищенням співвідношення маса/об’єм, нормалізацією напруги стінки за законом Лапласа і збереженням фракції викиду на початкових етапах. Саме наявність гіпертрофії є морфологічним і функціональним підтвердженням того, що серце компенсує порушення за рахунок структурної адаптації, а не лише за рахунок короткочасних нейрогуморальних механізмів. При подальшому прогресуванні гіпертрофія переходить у патологічну з фіброзом, апоптозом кардіоміоцитів і переходом до декомпенсації, але у стадії компенсації вона є головним і найбільш стійким механізмом підтримки гемодинаміки. Інші ознаки, такі як тахікардія чи підвищення артеріального тиску, є лише тимчасовими симпатоадреналовими реакціями, а задишка і ціаноз з’являються вже при декомпенсації. Тому лише гіпертрофія міокарда об’єктивно підтверджує наявність компенсаторної стадії серцевої недостатності.