Хворий з хронічним гіперацидним гастритом для усунення печії застосовує антацидний засіб, після прийому якого відзначає поліпшення, однак разом з тим виникає відчуття розпирання в шлунку. Який з наведених препаратів міг викликати вказаний побічний ефект?

Чому це правильна відповідь

У задачі описаний антацидний засіб, який швидко знімає печію, але викликає відчуття розпирання в шлунку. Це класична ситуація для системного (резорбтивного) антациду — натрію гідрокарбонату, який нейтралізує соляну кислоту з утворенням газу CO2. Саме газоутворення в просвіті шлунка спричиняє здуття, відрижку і відчуття "розпирання", тому такий побічний ефект є прямим наслідком хімічної реакції препарату з HCl. Механізм дії натрію гідрокарбонату — кислотно-основна нейтралізація: HCO3− зв’язує H+ шлункового соку, швидко підвищуючи внутрішньошлунковий pH і тимчасово інактивуючи пепсин (бо пепсин активний у кислому середовищі). Реакція відбувається за участю HCl з утворенням NaCl, H2O і CO2; саме CO2 розтягує шлунок, стимулює механорецептори, може рефлекторно посилювати секрецію та моторику і викликає відчуття тиску/переповнення. Додатково підвищення pH у антральному відділі зменшує гальмівний вплив кислоти на G-клітини, сприяючи викиду гастрину; це може призводити до феномену "кислотного рикошету" — вторинного посилення секреції HCl після короткого полегшення. Фармакокінетично натрію гідрокарбонат відрізняється тим, що частина бікарбонату та натрію може всмоктуватися, тобто препарат потенційно викликає системні ефекти. Надлишкове надходження HCO3− здатне зрушувати кислотно-лужну рівновагу у бік метаболічного алкалозу, особливо при частому/надмірному прийомі, порушенні ниркового виділення або супутньому прийомі лужних речовин. Натрієве навантаження може сприяти затримці рідини і бути небажаним у пацієнтів із артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю чи схильністю до набряків, що є типовим клінічним обмеженням резорбтивних натрієвмісних антацидів. Регуляція ефекту та взаємодії для антацидів загалом включає вплив на абсорбцію інших ліків через зміну pH та утворення комплексів у ШКТ; хоча натрію гідрокарбонат менше "хелатує" порівняно з солями Al/Mg, він різко підвищує pH і може змінювати розчинність та всмоктування низки препаратів. Для даної задачі вирішальним є не міжлікарська взаємодія, а механічний наслідок газоутворення: CO2 викликає здуття і суб’єктивне розпирання, що найбільш характерно саме для натрію гідрокарбонату. Отже, ключова ознака — швидке полегшення печії з одночасним відчуттям розпирання — найточніше відповідає резорбтивному антациду, який при нейтралізації HCl утворює CO2. Натрію гідрокарбонат дає саме такий профіль: швидкий початок дії, короткий ефект, можливий кислотний рикошет і характерне здуття/відрижка через CO2, що й робить цей варіант правильним.