Хворий 30-ти років звернувся до лікаря зі скаргами на пронос і біль у животі протягом 5-ти днів, підвищення температури тіла до 37,5oC з ознобами. Напередодні хворий був у лісі, де випив води з відкритого водоймища. Встановлено лабораторно підтверджений діагноз: амебна дизентерія. Вкажіть препарат вибору для лікування цього захворювання:

Чому це правильна відповідь

Метронідазол є препаратом вибору при всіх формах інвазивного амебіазу (кишковий амебіаз, амебна дизентерія, амебний абсцес печінки), оскільки має виражену протипротозойну дію саме проти Entamoeba histolytica. Механізм дії полягає у відновленні нітрогрупи препарату ферредоксином анаеробних мікроорганізмів та найпростіших з утворенням високотоксичних нітрозорадикалів та інших активних метаболітів, які пошкоджують ДНК паразита, блокують реплікацію та транскрипцію і призводять до загибелі трофозоїтів та цист. Висока ліпофільність метронідазолу забезпечує відмінне проникнення в тканини та порожнинні утворення (абсцеси), що робить його ефективним як при кишковій, так і при позакишковій формі амебіазу. У хворих з амебною дизентерією метронідазол швидко усуває клінічні прояви (пронос з кров’ю та слизом, тенезми, біль у животі, лихоманка) вже протягом 2–3 діб і забезпечує ерадикацію збудника у 90–95 % випадків при стандартному курсі. Препарат діє на всі морфологічні форми E.histolytica — трофозоїти в просвіті кишки та в стінці, а також цисти (хоча для повної санації просвіту кишки після курсу іноді додають просвітні амебоциди типу дилоксаниду фуроату або паромоміцин). Фармакокінетично метронідазол має майже 100 % біодоступність при пероральному прийомі, добре проникає у всі тканини та рідини організму (слина, жовч, абсцеси, ЦНС), метаболізується в печінці з утворенням активних гідроксильованих метаболітів, виводиться переважно нирками. Період напіввиведення 6–8 годин, що дозволяє призначати препарат 2–3 рази на добу. При тяжкій амебній дизентерії та абсцесах починають з внутрішньовенного введення. Клінічно метронідазол залишається золотим стандартом лікування інвазивного амебіазу за рекомендаціями ВООЗ та національних протоколів. Основні побічні ефекти (металевий присмак, нудота, дисульфірамоподібна реакція з алкоголем, периферична нейропатія при тривалому застосуванні) пов’язані з нітроімідазольною структурою. Жоден з інших наведених препаратів не має достатньої активності проти тканинних форм E.histolytica.