У хворої дитини гінгівіт, спричинений анаеробною інфекцією. Яку групу протимікробних засобів потрібно призначити для лікування?

Чому це правильна відповідь

Нітроімідазоли (метронідазол, тинідазол, орнідазол) є єдиною групою антибіотиків, що має високу бактерицидну активність проти облігатних анаеробів (Bacteroides, Prevotella, Porphyromonas, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Veillonella, Clostridium spp.) та мікроаерофільних бактерій. Механізм дії полягає у відновленні нітрогрупи препарату ферредоксином або флаводоксином у клітинах анаеробів за умов низького редокс-потенціалу, з утворенням високотоксичних нітрозорадикалів та інших активних метаболітів, які пошкоджують ДНК, викликають одно- та дволанцюгові розриви, блокують реплікацію і призводять до швидкої загибелі мікроорганізму. Аеробні бактерії не мають відповідних відновлювальних систем, тому нітроімідазоли для них неактивні, що забезпечує високу селективність. Препарати мають практично 100 % біодоступність при пероральному прийомі, добре проникають у всі тканини та рідини організму, включаючи кісткову тканину, абсцеси, порожнину рота, слинні залози та зубоясенні кишені. Метаболізуються в печінці (CYP3A4), виводяться нирками та з жовчю, період напіввиведення метронідазолу — 6–8 годин, тому призначають 2–3 рази на добу. Клінічно нітроімідазоли є препаратами першого вибору при всіх анаеробних інфекціях, включаючи анаеробний гінгівіт, пародонтит, некротичний виразковий гінгівіт Венсана, одонтогенні абсцеси та флегмони щелепно-лицевої ділянки. Саме унікальна здатність вбивати облігатні анаероби робить нітроімідазоли єдиною правильною відповіддю при анаеробному гінгівіті у дитини. Інші групи або неактивні проти анаеробів, або мають лише бактеріостатичну дію.