При аналізі ЕКГ необхідно визначити, що є водієм ритму серця. Зробити це можна на підставі вимірювання:

Чому це правильна відповідь

Водій ритму серця визначається за тривалістю інтервалу R-R, оскільки він відображає час між послідовними шлуночковими деполяризаціями, що прямо залежить від частоти генерації імпульсів у домінуючому пейсмейкері. У нормі синусовий вузол генерує імпульси з частотою 60–100 за хвилину через спонтанну повільну діастолічну деполяризацію з активацією funny-каналів If та T-типу Ca-каналів, задаючи регулярний інтервал R-R близько 0,6–1 с. Регуляція відбувається на мембранному рівні в пейсмейкерних клітинах, де симпатична стимуляція прискорює нахил фази 4 за рахунок підвищення cAMP та провідності If-каналів, скорочуючи R-R, тоді як парасимпатична через ацетилхолін знижує cAMP і відкриває K-ACh канали, подовжуючи інтервал. При ектопічному ритмі з AV-вузла чи шлуночків автоматія нижча, що подовжує R-R до 1,5–2 с чи більше через повільнішу деполяризацію Ca-залежними каналами. Зміна тривалості R-R дозволяє ідентифікувати водій, бо тільки SA-вузол має найвищу автоматію з регулярними інтервалами, тоді як нижчі пейсмейкери генерують повільніший ритм при блокаді чи пригніченні синусового. Зворотний зв’язок через барорецептори та хеморецептори модулює частоту SA-вузла, але базовий інтервал визначається його внутрішньою автоматією. Відсутність варіацій у морфології чи амплітуді зубців при зміні ритму підтверджує, що водій визначається саме частотою, а не формою комплексу, оскільки провідність нижче пейсмейкера впливає на QRS, але не на інтервал R-R. Прискорений ритм з верхніх відділів скорочує R-R, повільний ідіовентрикулярний — подовжує. Саме тривалість інтервалу R-R визначає водій ритму, бо вона прямо відображає частоту спонтанної деполяризації домінуючого пейсмейкера без залежності від провідності чи форми деполяризації шлуночків.