Оглядаючи дитину 6-ти років, лікар помітив на глоткових мигдаликах сірувату плівку, при спробі видалення якої виникла помірна кровотеча. Бактеріоскопія мазків з мигдаликів показала наявність грампозитивних бактерій булавоподібної форми. Які симптоми можуть виникнути в дитини у найближчі дні, якщо не буде проведене специфічне лікування?

Чому це правильна відповідь

Corynebacterium diphtheriae є грампозитивною нерухомою паличкоподібною бактерією з характерною булавоподібною формою через накопичення поліфосфатних гранул волютину на кінцях клітин, що розташовуються в мазках під кутом у вигляді латинських літер V чи L. Збудник не утворює спор чи капсули, але має тонку клітинну стінку з арабіногалактаном та міколовою кислотою, що ускладнює забарвлення за Грамом у старих культурах. На телуритвмісних середовищах утворює сіро-чорні колонії, продукує потужний екзотоксин лише при інфікуванні профагом, що несе ген tox. Основним фактором патогенності є дифтерійний токсин – білковий екзотоксин, що складається з А та В субодиниць, де субодиниця А інгібує синтез білка шляхом АДФ-рибозилювання фактора елонгації EF-2 у клітинах хазяїна. Токсин має високу тропність до серцевого м’яза, нирок, печінки та нервової тканини. Патогенез дифтерії ротоглотки характеризується локальним запаленням з утворенням щільної сіруватої псевдомембрани з некротизованого епітелію, фібрину та лейкоцитів, при знятті якої виникає кровотеча через глибоке ураження тканин, а системна дія токсину призводить до токсичного синдрому з ураженням паренхіматозних органів. Діагностика базується на клінічній картині з плівчастими нальотами на мигдаликах та бактеріоскопії мазків з виявленням грампозитивних булавоподібних паличок з волютином, підтверджується посівом на телуритвмісні середовища з ідентифікацією за утворенням токсину в реакції Елека чи ПЛР на ген tox. Серологічні методи малоефективні для діагностики, але використовуються для оцінки імунітету. Диференціювати від стрептококового тонзиліту допомагає саме морфологія булавоподібних паличок та характер псевдомембрани. Імунітет при дифтерії антитоксичний, гуморальний, з нейтралізуючими антитілами до токсину, що запобігають системним ускладненням, але не елімінації збудника. Післяінфекційний імунітет довічний щодо токсину, але можливе носійство. Вакцина є анатоксином у складі АКДС, забезпечує антитоксичний імунітет. Специфічна терапія включає введення антитоксичної сироватки, неспецифічна – антибіотики для елімінації бактерії. Правильність варіанту Токсичні ураження серцевого м’яза, печінки, нирок зумовлена системною дією дифтерійного екзотоксину, що абсорбується з вогнища на мигдаликах та гематогенно уражає паренхіматозні органи, викликаючи міокардит, нефроз, гепатит при відсутності своєчасного введення антитоксичної сироватки. Клінічна картина з сіруватою плівкою, кровотечею при знятті та булавоподібними грампозитивними паличками прямо вказує на дифтерію, де без специфічного лікування розвиваються саме токсичні ураження серця, нирок та печінки.