У мазку з нальоту на мигдаликах хворого з підозрою на дифтерію виявлено палички синього кольору з потовщеннями на полюсах. Який метод фарбування мазків було використано?

Чому це правильна відповідь

Corynebacterium diphtheriae є грампозитивною нерухомою паличкою з характерними булавоподібними потовщеннями на кінцях через накопичення гранул волютину (поліметафосфатів), що розташовуються під кутом V-, L- чи Y-подібно або паралельно, нагадуючи китайські ієрогліфи. Клітинна стінка містить міколові кислоти, подібно до мікобактерій, але без кислотостійкості, не утворює спор чи капсули. Метод фарбування Леффлера (лужний метиленовий синій) саме виявляє волютин у вигляді темно-синіх чи фіолетових гранул на полюсах клітин на фоні синього забарвлення тіла палички, що є класичною морфологічною ознакою для орієнтовної діагностики дифтерії в мазках з нальоту. Фактори патогенності коринебактерій дифтерії включають потужний екзотоксин (інгібує синтез білка шляхом АДФ-рибозилювання EF-2), кодується профагом, адгезини для фіксації до епітелію мигдаликів, нейрамінідазу та гіалуронідазу для поширення. Токсин тропний до серцево-судинної, нервової систем та наднирників. Патогенез дифтерії починається з краплинно-повітряного чи контактного проникнення, локальної колонізації слизової мигдаликів з продукцією токсину, що викликає некроз епітелію, фібринозне запалення та формування щільних сірувато-білих псевдомембран. Токсинемія призводить до системних ускладнень: міокардиту, поліневриту, нефрозу. Імунна відповідь гуморальна з антитоксичними антитілами, що нейтралізують токсин; клітинна відповідь обмежує локальний процес. Діагностика дифтерії включає морфологічне виявлення характерних паличок з волютином у мазках за Леффлером чи Нейссером (де волютин забарвлюється в чорно-синій колір, тіло — в жовто-коричневий), що дозволяє швидку орієнтовну діагностику. Підтвердження — виділення на кров'яно-телуритовий агар з чорними колоніями та тестом на токсигенність (преципітація за Елеком чи ПЛР на ген tox). Серологічне визначення антитоксину корисне для оцінки імунітету. Диференціювати від стрептококової ангіни чи кандидозу допомагає морфологія за Леффлером та відсутність коків чи псевдоміцелію. Імунітет при дифтерії антитоксичний, гуморальний; післяінфекційний стійкий при достатньому титрі антитоксину. Вакцинація проводиться дифтерійним анатоксином у складі АКДП з ревакцинаціями кожні 10 років. Профілактика включає вакцинацію, ізоляцію хворих, введення антитоксину та антибіотиків (еритроміцин, пеніцилін) контактним та носіям токсигенних штамів. Саме метод Леффлера є класичним для первинної морфологічної діагностики дифтерії, оскільки лужний метиленовий синій вибірково забарвлює гранули волютину в темно-синій колір на полюсах паличок синього кольору, що відповідає опису в задачі та дозволяє швидко запідозрити Corynebacterium diphtheriae в мазку з нальоту мигдаликів. Ключова ознака — палички синього кольору з потовщеннями на полюсах — безпосередньо вказує на фарбування Леффлера, де волютин контрастує з тілом клітини. Інші методи не дають такого характерного забарвлення волютину: Нейссер — контрастне жовто-коричневе тіло, Грам — рівномірне фіолетове без гранул, Пнса чи Буррі — для інших структур.