Оглядаючи дитину 6-ти років, лікар помітив на глоткових мигдаликах сірувату плівку, при спробі видалення якої виникла помірна кровотеча. Бактеріоскопія мазків з мигдаликів показала наявність грампозитивних бактерій булавоподібної форми. Які симптоми можуть виникнути у дитини у найближчі дні, якщо не буде проведене специфічне лікування?

Чому це правильна відповідь

Описані клінічні та мікроскопічні ознаки відповідають дифтерії, збудником якої є Corynebacterium diphtheriae — грампозитивна бактерія булавоподібної форми, що часто розташовується під кутом одна до одної у вигляді літер V або L. Вона не утворює спор і капсул, є нерухомою, а її клітинна стінка містить міколові кислоти. На слизових оболонках ротоглотки збудник спричиняє утворення щільних фібринозних плівок, які щільно з’єднані з підлеглими тканинами, тому при спробі їх зняти виникає кровотеча. Основним фактором патогенності Corynebacterium diphtheriae є потужний екзотоксин, який належить до АВ-токсинів. Його біологічна дія полягає в блокуванні синтезу білка в клітинах шляхом інактивації фактора елонгації EF-2. Унаслідок цього клітини високочутливих органів зазнають некрозу. Токсин легко всмоктується у кров і поширюється гематогенним шляхом, що зумовлює розвиток системної токсичної дії. Патогенез дифтерії включає місцеве ураження слизової оболонки з утворенням псевдомембран та загальну інтоксикацію. Найбільш уразливими до дифтерійного токсину є кардіоміоцити, гепатоцити та епітелій ниркових канальців. У найближчі дні без специфічного лікування можуть розвинутися токсичний міокардит, гостра печінкова та ниркова недостатність, що є основною причиною тяжких ускладнень і летальних наслідків. Діагностика базується на бактеріоскопії мазків, бактеріологічному посіві та обов’язковому визначенні токсигенності штаму. Імунітет після перенесеної інфекції нестійкий. Основою профілактики є активна імунізація дифтерійним анатоксином, а лікування передбачає негайне введення протидифтерійної сироватки для нейтралізації токсину. Саме токсична дія екзотоксину пояснює розвиток уражень серця, печінки та нирок. Таким чином, ключовою мікробіологічною ознакою є токсигенність Corynebacterium diphtheriae, а прямий причинно-наслідковий зв’язок між дією дифтерійного токсину і системними ураженнями внутрішніх органів робить цей варіант відповіді єдино правильним.