Хвора звернулась до лікаря зі скаргами на біль та обмеження рухів у колінних суглобах. Який з нестероїдних протизапальних засобів краще призначити, враховуючи наявність в анамнезі хронічного гастродуоденіту?

Чому це правильна відповідь

Целекоксиб є високоселективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), який практично не впливає на конститутивну ЦОГ-1, що відповідає за синтез захисних простагландинів (PGE2, PGI2) у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалої кишки. Блокада ЦОГ-2 пригнічує синтез прозапальних простагландинів (PGE2, PGF2α) у вогнищі запалення, зменшує біль, набряк і ригідність суглобів при остеоартриті, але не порушує фізіологічний захист слизової оболонки ШКТ, тому ризик розвитку гастропатії, виразок і кровотеч при тривалому застосуванні значно нижчий порівняно з неселективними НПЗЗ. У пацієнтів з хронічним гастродуоденітом саме селективність до ЦОГ-2 робить целекоксиб препаратом вибору серед усіх НПЗЗ для тривалого симптоматичного лікування суглобового болю. Фармакодинамічно целекоксиб має виражену протизапальну та аналгетичну дію, співставну з диклофенаком чи ібупрофеном, але профіль безпеки щодо ШКТ наближається до плацебо при дозах до 400 мг/добу. Препарат добре всмоктується, має високу біодоступність, метаболізується CYP2C9, період напіввиведення близько 11 годин, що дозволяє призначати 1–2 рази на добу. Клінічно целекоксиб є єдиним НПЗЗ, що зберігає високу ефективність при артрозах і мінімальний ризик загострення хронічного гастродуоденіту чи утворення виразок. Саме висока селективність до ЦОГ-2 з мінімальним впливом на ЦОГ-1 є ключовою фармакологічною ознакою целекоксибу, що робить його єдиним раціональним вибором серед наведених НПЗЗ у пацієнта з хронічним гастродуоденітом.