До лікаря звернувся студент з проханням призначити препарат для лікування алергічного риніту, який виник у нього під час цвітіння липи. Який засіб можна застосувати?

Чому це правильна відповідь

Лоратадин — селективний блокатор периферичних Н1-гістамінових рецепторів другого покоління, який має високу афінність до Н1-рецепторів гладеньких м’язів судин, бронхів та слизових оболонок, але практично не проникає через ГЕБ і не зв’язується з центральними Н1-рецепторами та іншими рецепторами (холінергічними, адренергічними, дофаміновими). Блокада Н1-рецепторів запобігає або значно послаблює гістамін-опосередковані ефекти: вазодилатацію, підвищення проникності капілярів, набряк слизової, свербіж, ринорею та чхання, що є основними симптомами алергічного риніту. Лоратадин не має значущої антихолінергічної активності, тому не викликає сухості слизових, на відміну від препаратів першого покоління (димедрол, хлоропірамін), і не чинить седативного ефекту, що дозволяє призначати його студентам та особам, чия діяльність потребує концентрації уваги. Препарат добре всмоктується при пероральному прийомі (біодоступність ≈100 % завдяки відсутності пресистемного метаболізму), досягає максимальної концентрації через 1–1,5 години, активно метаболізується в печінці CYP3A4 та CYP2D6 до активного метаболіту дескарбоетоксилоратадину, який має однакову активність і ще довшу дію. Період напіввиведення лоратадину становить 8–12 годин, дескарбоетоксилоратадину — 17–24 години, що забезпечує ефект при одноразовому прийомі на добу. Виводиться нирками та з жовчю, тому при тяжкій печінковій недостатності потрібна корекція дози. Клінічно лоратадин є препаратом першого вибору при сезонному та цілорічному алергічному риніті, швидко усуває закладеність носа, свербіж, чхання та ринорею без седативного ефекту. Саме селективна блокада Н1-рецепторів є єдиним механізмом, що ефективно усуває симптоми гістамін-залежного алергічного риніту, і лише лоратадин із запропонованих варіантів має цю дію.