Хворому на гіпертонічну хворобу був призначений препарат для зниження артеріального тиску з групи адренотропних засобів. Через деякий час у хворого тиск нормалізувався, але розвинулися брадикардія до 50/хв та атріовентрикулярна блокада II ступеня. Який препарат було призначено?

Чому це правильна відповідь

Анаприлін (пропранолол) є неселективним β-адреноблокатором, який блокує β1-адренорецептори міокарда та β2-адренорецептори судин і бронхів, відносячись до адренотропних засобів з негативним хроно-, іно- та дромотропним ефектом на серце. Блокада β1-рецепторів у синоатріальному та атріовентрикулярному вузлах пригнічує Gs-опосередковану активацію аденілатциклази, знижуючи рівень цАМФ, що зменшує фосфорилювання кальцієвих каналів і сповільнює спонтанну деполяризацію в пейсмейкерних клітинах, викликаючи брадикардію, а також уповільнює провідність через АВ-вузол з можливим розвитком АВ-блокади II ступеня. Антигіпертензивний ефект реалізується через зниження серцевого викиду (брадикардія та негативний інотропний ефект), зменшення вивільнення реніну з юкстагломерулярних клітин нирок та центральну блокаду β-рецепторів з пригніченням симпатичної активності. Фармакокінетика анаприліну характеризується високою ліпофільністю з добрим проникненням через ГЕБ, повним всмоктуванням при пероральному прийомі, але низькою біодоступністю (10–30%) через ефект першого проходження в печінці з інтенсивним метаболізмом CYP2D6, зв’язуванням з білками плазми на 90–95%, періодом напіввиведення 3–6 годин з можливістю кумуляції при печінковій недостатності. Побічні ефекти на серце — брадикардія, АВ-блокада, посилення серцевої недостатності — виникають саме через блокаду β1-рецепторів міокарда, що знижує автоматизм і провідність. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою без супутньої патології ці ефекти дозозалежні та частіше проявляються при високих дозах або швидкому титруванні. Клінічно анаприлін ефективний при гіпертонічній хворобі, особливо з тахікардією чи ішемією, але протипоказаний при брадикардії, АВ-блокаді II–III ступеня, синдромі слабкості синусового вузла та бронхіальній астмі через блокаду β2-рецепторів. Ускладнення включають різке падіння ЧСС з гіпотензією, загострення серцевої недостатності, маскування гіпоглікемії у діабетиків, периферичну вазоконстрикцію з синдромом Рейно. Правильність цього варіанту зумовлена розвитком брадикардії та АВ-блокади II ступеня на тлі нормалізації тиску, що є класичними побічними ефектами неселективної β-блокади на провідну систему серця; причинно-наслідковий зв’язок прямий: блокада β1-рецепторів → зниження цАМФ → уповільнення автоматизму СА-вузла та провідності АВ-вузла → брадикардія та АВ-блокада, на відміну від інших адренотропних засобів з α-блокадою чи центральною дією без прямого впливу на провідність.