Нітрогліцерин використовується для розширення коронарних судин та зменшення болю в серці. В організмі людини він розпадається з утворенням нітроген оксиду (NO). Активність якого ферменту підвищується в цьому разі?

Чому це правильна відповідь

Нітрогліцерин, тринітрогліцерин та інші органічні нітрати є проліками, що в гладеньком’язових клітинах судин (особливо венул та артерій) піддаються біотрансформації за участю мітохондріальної альдегіддегідрогенази (ALDH2) та інших відновних систем з утворенням нітроген оксиду (NO). NO вільно дифундує в клітину і зв’язується з гемовим центром розчинної (цитозольної) гуанілатциклази (sGC), викликаючи конформаційну зміну ферменту та різке підвищення його активності (у 200–400 разів). Активована гуанілатциклаза каталізує перетворення ГТФ у циклічний гуанозинмонофосфат (цГМФ) за участю Mg²⁺. цГМФ активує цГМФ-залежну протеїнкіназу G (PKG), яка фосфорилює низку субстратів: знижує внутрішньоклітинний Ca²⁺ шляхом фосфорилювання IP₃-рецептора та активації Ca²⁺-АТФази SERCA; фосфорилює та інактивує легкі ланцюги міозину (MLC), що призводить до розслаблення гладеньких м’язів; відкриває К⁺-канали, викликаючи гіперполяризацію мембрани та додаткове зниження Ca²⁺. Результатом є потужна вазодилатація переважно венозного русла, зменшення переднавантаження на серце, зниження тиску наповнення лівого шлуночка та потреби міокарда в кисні, що швидко купірує напад стенокардії. Регуляція активності гуанілатциклази здійснюється виключно наявністю NO; при його відсутності фермент неактивний. Клінічно толерантність до нітратів розвивається при виснаженні тіолових груп (глутатіону), необхідних для відновлення NO, а не через десенситизацію самої гуанілатциклази. Саме гуанілатциклаза (а не циклооксигеназа, ліпооксигеназа, фосфоліпаза С чи аденілатциклаза) є єдиним ферментом, активність якого безпосередньо і різко підвищується під дією NO з нітрогліцерину.