У хлопчика 8-ми років виник біль у горлі, підвищилась температура тіла. На 2-й день від початку захворювання виявлені висипання червоного кольору у вигляді дрібних, густо розташованих плям, величиною з макове зерно. Вони покривають все тіло, за винятком носо-губного трикутника. При огляді порожнини рота - в зіві яскраве почервоніння, мигдалики збільшені, язик малиново-червоний. Який найбільш імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Скарлатина є бактеріальним інфекційним захворюванням, збудником якого є Streptococcus pyogenes — грампозитивний кок, що розташовується у вигляді ланцюжків і належить до β-гемолітичних стрептококів групи А. Цей мікроорганізм не утворює спор і капсул, має виражену здатність до адгезії до слизових оболонок ротоглотки та ініціює гострий запальний процес у мигдаликах і зіві. Ключовим фактором патогенності при скарлатині є еритрогенний (скарлатинозний) екзотоксин, який продукується лише токсигенними штамами Streptococcus pyogenes. Саме дія цього токсину зумовлює появу характерного дрібноплямистого висипу, гіперемію шкіри та слизових оболонок, а також розвиток синдрому інтоксикації. Токсин діє як суперантиген, масивно активуючи Т-лімфоцити та викликаючи системну імунну відповідь. Патогенез захворювання починається з повітряно-краплинного зараження та колонізації слизової оболонки зіву. У місці входу збудника формується гострий тонзиліт із вираженим почервонінням і набряком мигдаликів. Подальше всмоктування еритрогенного токсину в кров призводить до генералізованих проявів, зокрема до типової скарлатинозної висипки, що густо покриває тулуб і кінцівки та відсутня в ділянці носо-губного трикутника. З діагностичної точки зору вирішальними є клінічні ознаки, оскільки скарлатина має характерну симптоматику. Поєднання гострого початку з болем у горлі, високою температурою, яскравою гіперемією зіву, «малиновим» язиком та типовим дрібноплямистим висипом дозволяє встановити діагноз без складних лабораторних досліджень. Бактеріологічне підтвердження можливе шляхом виділення β-гемолітичного стрептокока з мазків із зіву. Імунітет після перенесеної скарлатини є типоспецифічним і формується переважно до еритрогенного токсину, а не до самого збудника. Саме тому можливі повторні захворювання при інфікуванні стрептококами, що продукують інші типи токсину. Вакцини проти скарлатини не існує, а профілактика ґрунтується на ранньому виявленні та лікуванні хворих і санації вогнищ стрептококової інфекції. Ключовими ознаками з умови задачі є «малиновий» язик, дрібноплямистий висип і блідий носо-губний трикутник, що чітко вказує саме на скарлатину.