Хлопчик 7-ми років. Об’єктивно: на гіперемованому фоні шкіри дрібно-крапчастий яскраво-рожевий висип на лобі, шиї, внизу живота, підколінних ямках; носогубний трикутник блідий. В ротоглотці - відмежована яскраво-червона гіперемія; мигдалики набряклі, пухкі, в лакунах є гній, язик малиновий. Шийні лімфовузли збільшені, щільні, болючі. Який найбільш вірогідний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Streptococcus pyogenes, або β-гемолітичний стрептокок групи A, є грампозитивною бактерією, що утворює ланцюжки коків діаметром 0,6–1 мкм, нерухомий, не утворює спор, має тонку капсулу в деяких штамах. Збудник продукує низку екзотоксинів, зокрема еритрогенний токсин (піогенний екзотоксин типів A, B, C), який відповідає за токсичну компоненту захворювання, а також ферменти агресії – стрептолізин O та S, стрептокіназу, ДНКазу, гіалуронідазу. Еритрогенний токсин є суперантигеном, що викликає масивну активацію Т-лімфоцитів з вивільненням цитокінів та системну токсичну реакцію. Патогенез скарлатини включає первинне ураження ротоглотки з фарингітом чи тонзилітом, продукцію еритрогенного токсину, який гематогенно поширюється та викликає дрібнокрапчастий висип через токсичне ушкодження капілярів шкіри. Характерним є блідий носогубний трикутник через відсутність висипу в цій зоні, малиновий язик з гіперплазією сосочків внаслідок десквамації епітелію, а також регіонарний лімфаденіт. Захворювання перебігає з вираженою інтоксикацією, лихоманкою та можливими пізніми імунними ускладненнями через перехресну реактивність антитіл до М-протеїну з тканинами серця чи нирок. Діагноз скарлатини базується переважно на клінічній картині з типовим висипом, малиновим язиком, ангіною та десквамацією шкіри в період одужання. Бактеріологічно підтверджується виділенням β-гемолітичного стрептокока групи A з посіву зіва на кров'яний агар з подальшою ідентифікацією за чутливістю до бацитрацину чи серогрупуванням. У задачі поєднання дрібнокрапчастого висипу на гіперемованій шкірі з перевагою в природних складках, блідого носогубного трикутника, яскравої відмежованої гіперемії зіва, гнійного тонзиліту, малинового язика та болючого лімфаденіту є класичною патогномонічною картиною скарлатини, спричиненої токсигенними штамами Streptococcus pyogenes. Імунітет при скарлатині є антитоксичним до еритрогенного токсину та антибактеріальним до М-протеїну, післяінфекційний імунітет довічний до конкретного типу токсину, але можливі повторні захворювання іншими серотипами токсину. Специфічної вакцини немає через велику кількість серотипів М-протеїну. У задачі саме токсична форма стрептококової інфекції з характерним висипом та ураженням зіва відрізняє скарлатину від інших захворювань з висипом чи ангіною.