Хворому з артеріальною гіпертензією було призначено один з антигіпертензивних засобів. Артеріальний тиск нормалізувався, однак хворого почав турбувати постійний сухий кашель. Який з перерахованих препаратів має таку по6ічну дію?

Чому це правильна відповідь

Лізиноприл є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) і блокує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, а також пригнічує кіназу II, яка розщеплює брадикінін і субстанцію Р. Накопичення брадикініну в тканинах легень та верхніх дихальних шляхах подразнює J-рецептори блукаючого нерва і викликає рефлекторний сухий, нападоподібний кашель, який є клас-специфічним побічним ефектом усіх ІАПФ і зустрічається у 5–20 % пацієнтів. Цей кашель не пов’язаний з бронхоспазмом чи серцевою недостатністю, не залежить від дози препарату і повністю зникає після відміни ІАПФ протягом 1–4 тижнів. Лізиноприл як проліки не потребує метаболічної активації (на відміну від еналаприлу), має тривалий період напіввиведення (близько 12 годин), виводиться виключно нирками у незміненому вигляді, тому при зниженні функції нирок зростає ризик кумуляції та посилення побічних ефектів, включаючи кашель. Кашель є основною причиною відміни ІАПФ у клінічній практиці, і при його появі рекомендується заміна на блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА), які не впливають на метаболізм брадикініну і не викликають цього симптому. У задачі нормалізація артеріального тиску на тлі терапії та поява постійного сухого кашлю є патогномонічною комбінацією для ІАПФ. Жоден інший клас антигіпертензивних засобів (β-блокатори, центральні α2-агоністи, резерпін, блокатори кальцієвих каналів) не викликає подібного кашлю як типового побічного ефекту, що дозволяє чітко ідентифікувати лізиноприл.