У хворого запальний гнійний процес шкіри першого міжпальцевого проміжку ноги. Які лімфатичні вузли є регіональними для зазначеної ділянки і відреагують болем і припухлістю?

Чому це правильна відповідь

У наведеному випадку має місце гострий гнійний запальний процес шкіри, що ініціює локальну імунну відповідь з активацією врожденого та набутого імунітету. Першою ланкою захисту виступає лімфатична система, яка здійснює дренаж інтерстиціальної рідини, патогенів та антигенів у регіонарні лімфатичні вузли для їх подальшої фільтрації та імунної активації. Оскільки патологічний процес локалізується у ділянці шкіри першого міжпальцевого проміжку стопи, лімфа від цієї зони прямує по поверхневих лімфатичних судинах нижньої кінцівки до поверхневих пахових лімфатичних вузлів. Механізм збільшення та болісності лімфатичних вузлів при інфекції пов’язаний із активацією макрофагів і дендритних клітин, які захоплюють антигени в шкірі та мігрують у регіональні вузли. Там вони презентують антиген Т- та В-лімфоцитам, що запускає проліферацію лімфоцитів і формування гермінативних центрів. Водночас виділення цитокінів TNF-α, IL-1, IL-6 та простагландинів забезпечує локальну вазодилатацію, підвищення проникності судин і набряк тканини лімфовузла, що клінічно проявляється припухлістю та болем. Локальне накопичення клітин, рідини та метаболітів викликає підвищення внутрішньотканинного тиску та стимуляцію ноцицепторів, що і формує больовий синдром. Біль є прямим наслідком індукованого запального процесу, а не прямої інфекції лімфовузла. Крім того, активація імунної відповіді супроводжується посиленням метаболічної активності клітин вузла, що вимагає збільшеного кровопостачання і сприяє подальшому збільшенню його розмірів. Відповідність поверхневих пахових вузлів цьому регіону обумовлена анатомічною організацією лімфатичного дренажу нижньої кінцівки: вся шкіра та підшкірна клітковина стопи і гомілки дренуються саме до поверхневих пахових вузлів, за винятком деяких глибоких структур. Тому саме ці вузли реагують на локальний запальний процес, тоді як більш проксимальні або глибокі вузли залишаються незалученими через відсутність прямого лімфатичного відтоку. У контексті задачі вирішальним є поєднання поверхневої локалізації інфекції, належного маршруту лімфовідтоку та типової фізіологічної реакції лімфатичних вузлів на антигенну стимуляцію. Саме поверхневі пахові вузли першими залучаються до імунної відповіді і проявляють класичні ознаки реактивного лімфаденіту.