У пацієнта 38-ми років при прогресуванні стафілококового гнійного періодонтиту виникло гнійне запалення кістково-мозкових просторів альвеолярного відростка, а потім тіла нижньої щелепи. Мікроскопічно кісткові балки витончені, вогнища некрозу, кісткові секвестри, оточені сполучнотканинною капсулою. Який найбільш імовірний діагноз?

Чому це правильна відповідь

Хронічний остеомієліт є хронічним гнійним запаленням кістки та кісткового мозку, що розвивається як ускладнення гострого остеомієліту або одонтогенної інфекції, такого як стафілококовий періодонтит, з формуванням секвестрів і фіброзної капсули навколо гнійного осередку. Макроскопічно виявляється витончення кісткових балок альвеолярного відростка та тіла нижньої щелепи, ділянки некрозу з утворенням секвестрів (мертвих фрагментів кістки), оточених щільною фіброзною капсулою, з гнійним вмістом у порожнинах, кістка жовтувата або сіра з ділянками остеосклерозу; мікроскопічно секвестри представлені некротизованою кістковою тканиною без остеоцитів, оточені зоною грануляційної тканини з макрофагами, лімфоцитами, плазмоцитами та нейтрофілами, строма фіброзована з колагеновими волокнами, судини з проліферацією ендотелію та тромбами, паренхіма кісткового мозку заміщена гноєм з поліморфноядерними лейкоцитами та бактеріями. Ці морфологічні зміни пов'язані з етіологією, де стафілокок (Staphylococcus aureus) з періодонтиту поширюється гематогенно чи безпосередньо в кістку, викликаючи гостре гнійне запалення, а патогенез включає неповну ліквідацію інфекції з хронізацією через імунну недостатність чи антибіотикорезистентність, активацію остеокластів з резорбцією балок, некрозом від ішемії та формуванням капсули за рахунок фібробластів під впливом IL-1, TNF-α, що продукуються макрофагами. Ускладнення хронічного остеомієліту включають формування хронічних свищів з гнійним виділенням, патологічні переломи через витончення кістки, вторинний амілоїдоз нирок та печінки при тривалій інтоксикації, сепсис при прориві капсули, малігнізацію в плоскоклітинний рак при тривалому перебігу, з можливим летальним наслідком від кахексії чи септичного шоку. В контексті формулювання питання правильним є саме цей варіант, оскільки прогресування від періодонтиту з гнійним ураженням кістково-мозкових просторів, витонченням балок, некрозом і секвестрами в фіброзній капсулі типове для хронічного остеомієліту, на відміну від гострих форм без капсули чи пухлин без гною, що робить діагноз єдиним морфологічно обґрунтованим для описаної одонтогенної інфекції з хронічними змінами. Крім того, стафілококова етіологія та локалізація в нижній щелепі підкреслюють хронічний характер, з секвестрацією як ключовим маркером хронізації.