Під час дослідження нирки виявлено: нирка набрякла, повнокровна, капсула легко знімається. Порожнини мисок і чашечок розширені, заповнені каламутною сечею, їх слизова оболонка тьмяна, з вогнищами крововиливів. На розрізі тканина нирки строката, жовто-сірі ділянки оточені зоною повнокровʼя і геморагій. Якому захворюванно відповідає такий макроскопічний вид нирок?

Чому це правильна відповідь

Гострий пієлонефрит є гострим гнійним запаленням ниркової миски, чашечок та інтерстиціальної тканини нирки бактеріальної етіології (найчастіше E.coli, Proteus, Klebsiella), що зазвичай поширюється висхідним або гематогенним шляхом і характеризується швидким формуванням множинних гнійних вогнищ у паренхімі. Макроскопічно нирка збільшена, набрякла, повнокровна, капсула знімається легко, порожнини мисок і чашечок розширені, заповнені каламутною сечею або гноєм, слизова оболонка тьмяна з вогнищами крововиливів, на розрізі тканина строката — численні жовто-сірі гнійні вогнища (абсцеси) різного розміру, оточені зоною гіперемії та геморагій, що створюють картину «строкатої нирки», тоді як мікроскопічно в інтерстиції та канальцях — масивна нейтрофільна інфільтрація з формуванням мікроабсцесів, гнійні затічки в просвіті канальців, некроз епітелію канальців, набряк строми, гіперемія та крововиливи в міжканальцевому просторі, клубочки та судини відносно збережені. Ці морфологічні зміни пов’язані з етіологією та патогенезом, де бактеріальна інфекція (часто на тлі обструкції сечовивідних шляхів, рефлюксу чи гематогенного заносу) викликає швидке розмноження збудника в мисках та інтерстиції, продукцію токсинів і активацію запальної відповіді з масивним залученням нейтрофілів, що призводить до гнійного розплавлення тканини та формування абсцесів. Ускладнення гострого пієлонефриту включають піонефроз (тотальне гнійне розплавлення нирки), паранефрит, уросепсис, перехід у хронічний пієлонефрит з розвитком зморщеної нирки, папілярний некроз при обструкції, а також ниркову недостатність при двобічному процесі. В контексті макроскопічного опису з набряклою повнокровною ниркою, розширеними порожнинами мисок з каламутною сечею, тьмяною слизовою з крововиливами та строкатою тканиною з жовто-сірими вогнищами, оточеними гіперемією та геморагіями, правильним є саме гострий пієлонефрит, оскільки лише він дає класичну картину «строкатої нирки» з множинними гнійними абсцесами та ураженням мисочно-чашечкової системи, тоді як гострий гломерулонефрит має велику бліду нирку без гною, полікістоз — численні кісти, нефролітіаз — камені без гнійного запалення, амілоїдоз — сальний вигляд без абсцесів. Крім того, каламутна сеча в мисках та крововиливи на слизовій вказують на первинне ураження мисочно-чашечкової системи, типове саме для пієлонефриту. На відміну від хронічного пієлонефриту, де нирка зморщена з грубими рубцями, гострий процес має дифузний набряк і свіжі гнійні вогнища без вираженого фіброзу.