На спеціальному живильному середовищі після посіву виділень гною з уретри виросли ніжні блакитні колонії. При мікроскопії препаратів з них виявлені грамнегативні бобоподібні диплококи. Збудником якої хвороби вони є?

Чому це правильна відповідь

Neisseria gonorrhoeae є грамнегативними диплококами бобоподібної форми, розташованими парами з увігнутими сторонами один до одного, часто внутрішньоклітинно в нейтрофілах гною. Збудник має пілі типу IV для адгезії до епітелію уретри, цервікального каналу та кон’юнктиви, ліпоолігосахарид (LOS) з ендотоксичною активністю, протеїни поріну PorB та опацитету Opa, що забезпечують проникнення в клітини та уникнення фагоцитозу за рахунок фазової та антигенної варіації. Гонокок вимогливий до умов культивування, росте тільки на спеціальних середовищах типу шоколадного агару чи Таєра-Мартіна з добавками антибіотиків для пригнічення супутньої флори, утворюючи дрібні прозорі або ніжні блакитнуваті колонії з гладкою поверхнею. Патогенез гонореї починається з адгезії пілі до нециліарного епітелію слизових сечостатевих шляхів, подальшого проникнення в клітини та субепітеліальний простір з розвитком гострого гнійного запалення. У чоловіків це проявляється уретритом з рясним гнійним виділенням, у жінок — цервіцитом чи уретритом, можливі ускладнення у вигляді епідидиміту, простатиту чи запальних захворювань таза. Гній містить велику кількість нейтрофілів з внутрішньоклітинними диплококами. Імунна відповідь переважно вроджена з активацією нейтрофілів та комплементу, набутий імунітет слабкий через антигенну варіабельність, реінфекція можлива. Діагностика гонореї базується на мікроскопії гною з виявленням грамнегативних внутрішньоклітинних диплококів у нейтрофілах, що має високу діагностичну цінність у чоловіків з симптомами. Культуральний метод на шоколадному агарі чи середовищі Таєра-Мартіна з ідентифікацією за оксидазопозитивністю та ферментацією тільки глюкози є золотим стандартом. Серологічні методи не застосовуються через перехресну реактивність з N. meningitidis, ПЛР використовується для скринінгу та підтвердження. Диференціювати від менінгокока допомагає локалізація (уретра vs носоглотка) та культуральні властивості (гонокок не ферментує мальтозу). Імунітет при гонореї нестерильний, вакцина відсутня через високу антигенну варіабельність. Профілактика включає використання презервативів, скринінг вагітних та партнерів, лікування цефтріаксоном з азитроміцином. Саме зростання ніжних блакитних колоній на спеціальному середовищі та грамнегативні бобоподібні диплококи в гною з уретри однозначно вказують на Neisseria gonorrhoeae як збудника гонореї, оскільки менінгокок рідко викликає уретрит, а інші грамнегативні диплококи не ростуть на цих середовищах з такою морфологією колоній. Ключова ознака — комбінація культуральних властивостей (ніжні блакитні колонії на шоколадному агарі) та морфології (грамнегативні бобоподібні диплококи) безпосередньо пов’язана з гонококом, який є капризним у культивуванні та має характерний вигляд у препаратах з гною. Це відрізняє його від хламідій (внутрішньоклітинні, не ростуть на звичайних середовищах), трепонем (спірохети, не фарбуються за Грамом) та інших збудників.