У жінки віком 50 років гнійне запалення шийки матки. Під час бактеріоскопічного дослідження гнійних виділень з шийки матки виявлено: грамнегативні бобовидні диплококи, що знаходяться як в середині, так і поза лейкоцитами. Назвіть збудника цього гнійного запалення.

Чому це правильна відповідь

Збудником є Neisseria gonorroeae — бактерія, грамнегативний диплокок бобовидної форми, який розташовується попарно увігнутими сторонами одна до одної. Вона не утворює спор і капсул, є нерухомою, не має джгутиків, але має пілі, що відіграють ключову роль у прикріпленні до епітеліальних клітин слизових оболонок урогенітального тракту. Основними факторами патогенності Neisseria gonorroeae є пілі, що забезпечують адгезію до клітин циліндричного епітелію, зовнішньомембранні білки, а також ендотоксин — ліпоолігосахарид, який викликає виражену запальну реакцію. Бактерія здатна уникати імунної відповіді шляхом антигенної мінливості пілі та поверхневих білків. Патогенез гонореї пов’язаний з проникненням збудника через слизові оболонки статевих шляхів. Neisseria gonorroeae активно розмножується в епітелії шийки матки, викликаючи гостре гнійне запалення з масивною нейтрофільною інфільтрацією. Саме тому бактерії часто виявляються як всередині лейкоцитів, так і поза ними, що є характерною діагностичною ознакою. Основою діагностики при гострому гнійному процесі є бактеріоскопічне дослідження мазків. Виявлення грамнегативних бобовидних диплококів, розташованих внутрішньоклітинно і позаклітинно, у гнійних виділеннях є класичною ознакою гонококової інфекції. Культуральні та молекулярні методи можуть застосовуватися для підтвердження та визначення чутливості до антибіотиків. Імунітет після перенесеної гонореї не є стійким, що пов’язано з антигенною мінливістю збудника, тому можливі повторні інфекції. Специфічної вакцини не існує, профілактика базується на бар’єрних методах контрацепції, ранній діагностиці та лікуванні. Ключовою мікробіологічною ознакою з умови задачі є наявність грамнегативних бобовидних диплококів у гнійних виділеннях, які локалізуються як всередині, так і поза лейкоцитами. Саме ця морфологія та внутрішньоклітинне розташування чітко вказують на Neisseria gonorroeae і дозволяють відмежувати її від інших збудників урогенітальних інфекцій.