У вагітної жінки взяли кров для підтвердження клінічного діагнозу 'токсоплазмоз'. Яка з перерахованих серологічних реакцій має діагностичне значення?

Чому це правильна відповідь

Токсоплазмоз спричинюється внутрішньоклітинним найпростішим Toxoplasma gondii, апікокомплексним паразитом з класу Sporozoa, що має серпоподібну форму трофозоїтів розміром 4–7 × 2–4 мкм з одним ядром, розташованим ближче до тупого кінця, без джгутиків чи псевдоподій у позакишковій стадії. Паразит утворює тканинові цисти в м'язах, мозку та інших органах з брадизоїтами та ооцисти в кишці остаточного хазяїна — котячих, що містять спороноїти. Клітинна стінка відсутня, зовнішня мембрана тришарова з субпеллікулярними мікротрубочками та апікальним комплексом для проникнення в клітини. Фактори патогенності включають апікальний комплекс з роптріями та мікронемами для інвазії клітин-хазяїв, здатність до внутрішньоклітинного розмноження з вакуолями, що уникають злиття з лізосомами, тропність до макрофагів, нейронів та міоцитів. Паразит має високу тератогенну активність при первинній інфекції вагітних з трансплацентарною передачею. Патогенез токсоплазмозу залежить від шляху зараження: аліментарний через ооцисти чи цисти в м'ясі, контактний від котів чи трансплацентарний. Після проникнення тахізоїти розмножуються в макрофагах, поширюються лімфогенно та гематогенно, утворюють цисти в тканинах. У імунокомпетентних — латентна форма, у вагітних — ураження плода з хоріоретинітом, гідроцефалією, кальцифікатами. Імунна відповідь клітинна з Т-хелперами 1 типу, інтерфероном-гамма та ЦТЛ для контролю реплікації, гуморальна з IgM на гостру фазу та IgG для хронічної. Діагностика токсоплазмозу базується на серологічному виявленні специфічних антитіл у сироватці крові: реакція зв’язування комплементу (РЗК) з антигеном T. gondii є класичною та високоспецифічною для виявлення IgG при хронічній чи латентній інфекції, позитивна в титрах 1:16 та вище свідчить про перенесену інфекцію. ІФА визначає IgM для гострої фази та авідність IgG для диференціації первинної від давньої, ПЛР — для виявлення ДНК у амніотичній рідині чи тканинах. Морфологічне виявлення цист чи тахізоїтів у біоптатах рідкісне. Диференціювати від цитомегаловірусу чи краснухи допомагає специфічність серологічних тестів та авідність антитіл. Імунітет при токсоплазмозі клітинний, нестерильний з персистенцією цист; гуморальний грає допоміжну роль. Післяінфекційний імунітет довічний проти клінічних проявів, але не елімінує паразита. Вакцини для людей немає, профілактика включає термічну обробку м'яса, гігієну після контакту з котами, скринінг вагітних з хіміопрофілактикою спіраміцином при первинній інфекції. Саме реакція зв’язування комплементу має діагностичне значення при підозрі на токсоплазмоз у вагітної, оскільки позитивний результат свідчить про наявність специфічних IgG до Toxoplasma gondii, що вказує на перенесену чи хронічну інфекцію з ризиком реактивації чи трансплацентарної передачі. Ключова ознака задачі — серологічне обстеження вагітної для підтвердження токсоплазмозу — безпосередньо пов'язана з РЗК як класичним тестом для скринінгу латентної інфекції в репродуктивному віці. Інші реакції менш специфічні чи не стандартизовані для токсоплазмозу: РГГА — для вірусів, нейтралізація — для вірусів чи токсинів, аглютинація — для бактерій, гемадсорбція — для параміксовірусів.