Для діагностики черевного тифу проводять серологічну реакцію, під час якої до різних розведень сироватки крові пацієнта додають діагностикуми трьох видів мікроорганізмів і результат реакції оцінюють за наявністю осаду у вигляді білих пластівців. Як називається така реакція?

Чому це правильна відповідь

Збудником черевного тифу є Salmonella Typhi, грамнегативна паличкоподібна бактерія родини Enterobacteriaceae з перитрихіальними джгутиками, факультативно-анаеробна, має тонку клітинну стінку з ліпополісахаридом, O-антиген (соматичний), H-антиген (джгутиковий) та Vi-антиген (капсульний полісахарид, що маскує O-антиген). Vi-антиген є важливим фактором вірулентності, оскільки перешкоджає фагоцитозу та комплемент-залежному лізису. Основними факторами патогенності є ендотоксин (ліпополісахарид), що викликає системну токсичну реакцію, здатність до внутрішньоклітинного виживання в макрофагах завдяки інгібіції фаголізосомного злиття, тропність до пейєрових бляшок тонкої кишки, лімфатичних вузлів, селезінки, печінки та кісткового мозку; бактерія не продукує класичних екзотоксинів, але Vi-антиген забезпечує уникнення імунної відповіді на ранніх етапах. Патогенез черевного тифу починається з аліментарного проникнення через забруднену воду чи їжу, бактерія проникає через М-клітини пейєрових бляшок, розмножується в макрофагах, дисемінує гематогенно з бактеріємією, викликає некрози в лімфоїдній тканині кишки з утворенням виразок, гіперплазію ретикулоендотеліальної системи, системну інтоксикацію з лихоманкою, розеолами; вроджена імунна відповідь активує макрофаги та нейтрофіли, набута формує гуморальні антитіла до O-, H- та Vi-антигенів, що використовується в серодіагностиці. Діагностика черевного тифу включає культуральну ідентифікацію з гемокультури в перші дні, посіву калу чи сечі в пізніші терміни, але серологічна реакція Відаля є класичним методом з використанням O-, H- та Vi-діагностикумів (вбитих бактерій), реакція аглютинації оцінюється за осадом у вигляді пластівців чи парасольки, діагностичний титр антитіл до O-антигену ≥1:200 свідчить про активну інфекцію, що диференціює від носійства чи вакцинації. Імунітет при черевному тифі переважно клітинний з активацією Т-лімфоцитів для елімінації внутрішньоклітинних бактерій, гуморальний компонент сприяє запобіганню реінфекції; післяінфекційний імунітет нестійкий через антигенну варіабельність, вакцини існують – пероральна жива атенуйована Ty21a та полісахаридна Vi-вакцина для парентерального введення, профілактика включає санітарний контроль води та харчування. Варіант "Реакція Відаля" є правильним, оскільки описана серологічна реакція з додаванням трьох діагностикумів (O, H, Vi) та оцінкою за осадом у вигляді білих пластівців точно відповідає класичній реакції Відаля для серодіагностики черевного тифу, де підвищення титру антитіл до O-антигену вказує на активний процес; це чітко відрізняє її від реакції Райта (для бруцельозу), Борде-Жангу (фіксація комплементу для сифілісу), Асколі (термопреципітація для сибірки) чи Вассермана (для сифілісу).