Хворому хірург видалив порожнинне утворення печінки діаметром 2 см. Встановлено, що стінка порожнини утворена щільною волокнистою сполучною тканиною, вміст являє собою каламутну, густу, жовтувато-зеленого кольору рідину з неприємним запахом, яка мікроскопічно складається переважно з поліморфноядерних лейкоцитів. Якому патологічному процесу відповідають такі морфологічні зміни?

Чому це правильна відповідь

Хронічний абсцес печінки є локалізованим гнійним запаленням із формуванням порожнини, оточеної зрілою волокнистою сполучнотканинною капсулою (піогенною мембраною), що чітко відмежовує гнійний вміст від навколишньої паренхіми; макроскопічно це одинична порожнина діаметром зазвичай від 1–2 до 10–15 см з товстою щільною стінкою, вміст густий, кремоподібний, жовтувато-зеленого кольору з неприємним запахом через домішки некротичних тканин і бактерій, мікроскопічно гній складається переважно з поліморфноядерних лейкоцитів (нейтрофілів), але в стінці капсули виявляється грануляційна тканина з макрофагами, лімфоцитами, плазмоцитами та вираженою фіброзною компонентою, що свідчить про тривалість процесу більше 4–6 тижнів. Патогенетично хронічний абсцес формується при переході гострого гнійного процесу в хронічний за рахунок обмеження запалення сполучнотканинною капсулою, яка утворюється завдяки проліферації фібробластів під впливом медіаторів запалення (TGF-β, PDGF), при цьому збереження великої кількості нейтрофілів у порожнині вказує на триваючу бактеріальну інфекцію (часто стафілококи, стрептококи, анаероби або кишкова паличка при піємічному чи холангіогенному походженні), а товста фіброзна стінка запобігає поширенню гною в паренхіму печінки. Ускладненнями хронічного абсцесу є прорив у черевну чи плевральну порожнини з розвитком гнійного перитоніту або емпієми плеври, амілоїдоз внутрішніх органів при тривалому нагноєнні, сепсис при руйнуванні капсули, а також формування нориць у сусідні органи (шлунок, кишка). В печінці хронічний абсцес може тривалий час існувати як осередок хронічної інфекції з періодичними загостреннями. У контексті питання саме хронічний абсцес є правильним діагнозом, оскільки наявність щільної волокнистої сполучнотканинної стінки чітко вказує на тривалість процесу та формування піогенної мембрани, тоді як при гострому абсцесі стінка представлена лише зоною демаркаційного запалення без зрілого фіброзу, а емпієма і флегмона мають іншу локалізацію та характер перебігу.