У хворого 65-ти років діагностовано хворобу Паркінсона. Який засіб, що підвищує вміст дофаміну, слід йому призначити?

Чому це правильна відповідь

Леводопа є природним метаболічним попередником дофаміну і єдиним препаратом, який здатний значно підвищувати вміст дофаміну в стриатумі при хворобі Паркінсона завдяки масивній дегенерації дофамінергічних нейронів чорної субстанції. Після всмоктування в тонкому кишечнику та транспортування через ГЕБ за допомогою нейтрального амінокислотного транспортера LAT1 леводопа захоплюється залишковими дофамінергічними терміналями стриатуму і декарбоксилюється ароматичною L-амінокислотною декарбоксилазою (ААДК) до дофаміну, який заповнює виснажені везикулярні депо і відновлює дофамінергічну передачу в нігростріарному шляху. Це призводить до зменшення гальмівного впливу стриатуму на таламус і полегшення рухів, зменшуючи основні симптоми паркінсонізму — гіпокінезію, ригідність і тремор спокою. Для запобігання периферичного декарбоксилювання леводопу (яке відбувається у 95 % при монотерапії) і різкого зниження її доступності для мозку препарат призначають у комбінації з інгібіторами периферичної ААДК (карбідопа або бенсеразид), що підвищує біодоступність леводопи для ЦНС у 4–5 разів і дозволяє знизити добову дозу. Фармакокінетично леводопа має короткий період напіввиведення (1–2 год), тому потребує багаторазового прийому або використання форм із сповільненим вивільненням. Тривале застосування призводить до розвитку моторних флуктуацій та дискінезій через пульсуючу стимуляцію дофамінових рецепторів і прогресуючу втрату пресинаптичних терміналей, але на початкових і середніх стадіях хвороби Паркінсона леводопа залишається найефективнішим симптоматичним засобом саме завдяки здатності безпосередньо відновлювати дефіцит дофаміну в стриатумі. Жоден інший препарат із запропонованих варіантів не підвищує вміст дофаміну в мозку: центральні антихолінергічні засоби (циклодол, амізил) та атропіноподібні лише зменшують відносний надлишок холінергічної активності в стриатумі, а скополамін взагалі не проникає через ГЕБ у терапевтичних дозах. Тому лише леводопа має унікальний механізм, що безпосередньо компенсує основний біохімічний дефект при хворобі Паркінсона — дефіцит дофаміну.