Хворий помилково прийняв надмірну дозу тироксину. До яких змін секреції тиреоліберину та тиреотропіну це призведе?

Чому це правильна відповідь

Тироксин (Т4) та трийодтиронін (Т3) є основними гормонами щитоподібної залози, які в вільній формі надходять у кров і через портал гіпофіза зв’язуються з тиреоїдними рецепторами (TRα і TRβ) у тиреотрофах аденогіпофіза та нейронах гіпоталамуса. У фізіологічних умовах високий рівень циркулюючих Т3/Т4 пригнічує експресію гена препро-тіреоліберину (препро-TRH) у паравентрикулярних нейронах гіпоталамуса і гена субодиниці β-тиреотропіну (TSHβ) у тиреотрофах за механізмом негативного зворотного зв’язку, блокуючи транскрипцію через корепресорні комплекси на тиреоїдних рецепторах. Одночасно Т3 зменшує чутливість тиреотрофів до тиреоліберину (TRH) шляхом зниження експресії TRH-рецепторів на мембрані тиреотрофів. При екзогенному введенні надмірної дози тироксину концентрація вільного Т4 і особливо вільного Т3 (після периферичного дейодування Т4 у Т3 за участю дейодиназ 1 і 2 типу) різко зростає, що призводить до потужного пригнічення секреції тиреоліберину нейронами гіпоталамуса та тиреотропіну тиреотрофами аденогіпофіза. Клінічно це проявляється зниженням рівня TSH у крові (часто до невизначуваних значень) і нормалізацією або зниженням TRH при тесті стимуляції, що є класичною картиною ятрогенного тиреотоксикозу. Саме одночасне зменшення секреції обох гормонів (тиреоліберину і тиреотропіну) є біохімічно обґрунтованою відповіддю на надлишок тироксину, тоді як інші варіанти суперечать механізму негативного зворотного зв’язку осі гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза.