У хворого 41-го року відзначається гіпонатріємія, гіперкаліємія, дегідратація, зниження артеріального тиску, м’язова слабкість, брадикардія, аритмія. З порушенням функцій яких гормонів це пов’язано?

Чому це правильна відповідь

Комплекс змін електролітного балансу з гіпонатріємією та гіперкаліємією вказує на порушення регуляції іонного обміну на рівні ниркових канальців. Саме кортикостероїди, передусім мінералокортикоїди, забезпечують реабсорбцію натрію та секрецію калію в дистальних відділах нефрону. На органному рівні альдостерон підвищує активність натрій-калієвого обміну в епітелії збірних трубочок, що сприяє затримці натрію і води в організмі. Зниження його дії призводить до втрати натрію з сечею, зменшення об’єму позаклітинної рідини та дегідратації. На клітинному рівні ефект реалізується через індукцію синтезу натрій-калієвих насосів і епітеліальних натрієвих каналів. При дефіциті кортикостероїдів ці механізми не активуються, тому транспорт натрію різко зменшується, а калій затримується в організмі. Зниження артеріального тиску є прямим наслідком зменшення об’єму циркулюючої крові, що виникає через втрату натрію і води. Гіперкаліємія змінює мембранний потенціал кардіоміоцитів і скелетних м’язів, що зумовлює м’язову слабкість, брадикардію та аритмії. Зворотні зв’язки через ренін-ангіотензинову систему в нормі стимулюють секрецію альдостерону, але при первинному дефіциті кортикостероїдів ця компенсація не реалізується. Саме порушення секреції кортикостероїдів пояснює сукупність описаних водно-електролітних і серцево-судинних змін.