У чоловіка 53-х років діагностовано сечокам’яну хворобу з утворенням уратів. Цьому пацієнту призначено аллопурінол, який є конкурентним інгібітором ферменту:

Чому це правильна відповідь

Аллопурінол є структурним аналогом гіпоксантину і конкурентно інгібує фермент ксантиноксидазу, який каталізує дві послідовні реакції пуринового катаболізму: окислення гіпоксантину до ксантину та ксантину до сечової кислоти. Блокування ксантиноксидази призводить до різкого зниження утворення сечової кислоти та її солей (уратів) у крові й сечі, одночасно підвищується концентрація легше розчинних попередників — гіпоксантину та ксантину, які виводяться нирками без утворення каменів. Активний метаболіт аллопурінолу — оксипуринол (алоксантин) — має значно довший період напіввиведення і також є потужним неконкурентним інгібітором ксантиноксидази, забезпечуючи тривалу гіперурикемічну дію. Аллопурінол добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті (біодоступність 80–90 %), метаболізується до оксипуринолу, виводиться переважно нирками, тому при порушенні функції нирок потрібна корекція дози. Препарат застосовується при гіперурикемії будь-якого генезу (первинна подагра, вторинна гіперурикемія при гематологічних захворюваннях, уратна нефропатія, уратні камені), оскільки саме зниження синтезу сечової кислоти запобігає відкладенню уратів у нирках і суглобах. У задачі наявність уратних каменів чітко вказує на порушення кінцевого етапу пуринового обміну — надмірне утворення сечової кислоти, а конкурентне інгібування ксантиноксидази аллопурінолом є єдиним патогенетично обґрунтованим механізмом профілактики і розчинення уратів, що відрізняє його від усіх інших ферментів, які не беруть участі в синтезі сечової кислоти.