У лікарню наприкінці робочого дня доставлений робітник «гарячого» цеху, який скаржиться на головний біль, запаморочення, нудоту, загальну слабкість. Об’єктивно: свідомість збережена, шкірні покриви гіперемовані, сухі, гарячі на дотик. Частота серцевих скорочень - 130/хв. Дихання часте, поверхневе. Яке порушення процесів терморегуляції, найбільш імовірно, виникло у людини в даній ситуації"?

Чому це правильна відповідь

Перебування в умовах «гарячого» цеху з високою температурою навколишнього середовища призводить до фізичної терморегуляторної гарячки, основним патогенетичним механізмом якої є різке зниження тепловіддачі при збереженій або навіть підвищеній теплопродукції. Коли температура повітря перевищує 33–35°C і, особливо, при високій вологості, випарне охолодження через потовиділення стає неможливим, оскільки градієнт температури між шкірою та повітрям зникає, а конвекція та теплове випромінювання різко зменшуються. Центри терморегуляції в преоптичній ділянці гіпоталамуса продовжують підтримувати «сет-поінт» на нормальному рівні, тому при зростанні температури ядра тіла активуються механізми максимальної тепловіддачі (максимальна вазодилатація шкіри), але ці механізми виявляються неефективними через зовнішні умови. В результаті розвивається гіпертермія з перегріванням ядра тіла до 39–41°C і вище. Гіперемія та гаряча суха шкіра свідчать про максимальну вазодилатацію шкірних судин без можливості випарного охолодження, тахікардія та тахіпное є компенсаторними реакціями для збільшення кровотоку до шкіри та легень, але не здатні знизити температуру. Ключова патофізіологічна ознака – саме зовнішнє блокування тепловіддачі при збереж