В хірургічний кабінет звернувся чоловік, якого покусала невідома собака. Широкі рвані рани локалізовані на обличчі. Яку лікувально - профілактичну допомогу потрібно надати для профілактики сказу?

Чому це правильна відповідь

Вірус сказу належить до роду Lyssavirus родини Rhabdoviridae, є РНК-вмісним вірусом з кулеподібною формою та оболонкою, що містить глікопротеїн G, який відповідає за адгезію до рецепторів нервових клітин. Вірус має виражену нейротропність, поширюється центростремительно по аксонах периферичних нервів до центральної нервової системи, де викликає енцефаліт з некрозом нейронів та утворенням тілець Бабеша-Негрі. Після появи клінічних симптомів захворювання завжди закінчується летально, тому профілактика є єдиним способом запобігти смерті. Патогенез сказу характеризується проникненням вірусу через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки зі слиною інфікованої тварини, первинною реплікацією в м’язах поблизу рани, подальшим входом в нервові закінчення та ретроградним транспортом до ЦНС. Тяжкість ураження залежить від локалізації укусу – рани на обличчі та голові є найбільш небезпечними через коротку відстань до мозку та швидший розвиток енцефаліту. Імунна відповідь розвивається повільно, тому пасивна імунізація та активна вакцинація повинні бути розпочаті якомога раніше до появи симптомів. Діагностика сказу у людини за життя ускладнена, базується на клінічних даних та анамнезі контакту, підтверджується посмертно виявленням антигену вірусу в мозку чи тілець Негрі. Для профілактики ключовим є негайне промивання рани милом та водою, обробка антисептиками, а потім постекспозиційна профілактика, яка включає активну імунізацію антирабічною вакциною та, за показаннями, пасивну імунізацію антирабічним імуноглобуліном. Схема вакцинації залежить від категорії контакту, але завжди починається з введення вакцини в день звернення. Імунітет при сказі формується завдяки нейтралізуючим антитілам до глікопротеїну G та клітинній відповіді, що запобігає поширенню вірусу до ЦНС. Сучасні антирабічні вакцини є інактивованими, культуральними, високої очищеності, вводяться внутрішньом’язово за схемами 0-3-7-14-28 днів. Специфічна профілактика включає пре- та постекспозиційну вакцинацію, неспецифічна – уникнення контактів з підозрілими тваринами та спостереження за твариною, що покусала. Правильність варіанту «Почати імунізацію антирабічною вакциною» зумовлена тим, що при будь-якому укусі підозрілої тварини, особливо з локалізацією ран на обличчі, негайне розпочаток активної імунізації є обов’язковим і найважливішим заходом постекспозиційної профілактики сказу. Цей захід ефективний навіть без пасивної імунізації при менш тяжких укусах, але завжди є першим і пріоритетним кроком, що прямо запобігає розвитку летального енцефаліту.