У хворого діагностували легеневу форму туберкульозу. Який з наведених лікарський засіб використовують для лікування туберкульозу?

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид є основним протитуберкульозним препаратом першої лінії і чинить бактерицидну дію виключно на мікобактерії туберкульозу завдяки інгібуванню синтезу міколових кислот — ключового компонента клітинної стінки Mycobacterium tuberculosis. Він є проліками і активується каталазою-пероксидазою KatG мікобактерії, утворюючи активні радикали, які ковалентно зв’язуються з InhA (енол-ацил-носій-білок-редуктаза) і блокують біосинтез міколових кислот, порушуючи цілісність клітинної стінки і призводячи до загибелі бактерії. Ізоніазид найбільш активний проти активно ділячихся мікобактерій, що робить його незамінним при легеневій та позалегеневій формах туберкульозу. Ізоніазид добре всмоктується при пероральному прийомі, проникає в казеозні вогнища, ліквор, плевральну рідину, має високу біодоступність. Метаболізується шляхом ацетилювання (швидкі та повільні ацетилятори), виводиться нирками. У повільних ацетиляторів зростає ризик периферичної нейропатії через конкуренцію з піридоксином, тому обов’язково призначають вітамін В6. Гепатотоксичність є дозозалежною і пов’язана з утворенням токсичних метаболітів. У задачі діагностовано легеневу форму туберкульозу, а ізоніазид є обов’язковим компонентом усіх стандартних схем лікування (разом з рифампіцином, піразинамідом, етамбутолом) через високу бактерицидну активність і здатність проникати в осередки ураження. Інші перераховані препарати (пеніцилін, норсульфазол, тетрациклін, фуразолідон) не мають активності проти Mycobacterium tuberculosis через особливості її клітинної стінки і внутрішньоклітинного паразитування.