У пацієнта, який тривалий час хворіє на туберкульоз, виявлено внутрішньоклітинне розташування мікобактерій. Який з вказаних препаратів обов'язково повинен бути включений в комплексну терапію туберкульозу?

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид є проліками, що активується каталазою-пероксидазою KatG мікобактерій з утворенням вільних радикалів та аддуктів, які ковалентно зв’язуються з інгібітором InhA (енойл-АЦП-редуктаза) та KasA (β-кетоацил-АЦП-синтаза), блокуючи синтез міколових кислот — ключового компонента клітинної стінки мікобактерій. Унікальною властивістю ізоніазиду є висока активність саме проти внутрішньоклітинно розташованих мікобактерій у макрофагах (при низькому рН фаголізосом), де він досягає бактерицидної концентрації та знищує персистуючі форми, що перебувають у стані повільного метаболізму. Жоден інший протитуберкульозний препарат першого ряду не має настільки вираженої активності проти внутрішньоклітинних мікобактерій: рифампіцин діє переважно на позаклітинні активно розмножуючі форми, етамбутол — слабко проникає в макрофаги, етіонамід і ПАСК мають значно нижчу активність у кислому середовищі фаголізосом. Фармакокінетично ізоніазид добре всмоктується при пероральному прийомі, має високу біодоступність, проникає через ГЕБ і в казеозні вогнища, розподіляється в позаклітинній рідині та всередині макрофагів, метаболізується шляхом ацетилювання (швидкі та повільні ацетилятори), виводиться переважно нирками. Саме здатність проникати в макрофаги та зберігати бактерицидну активність при низькому рН робить ізоніазид незамінним компонентом будь-якої схеми лікування активного туберкульозу, особливо при хронічному перебігу з внутрішньоклітинною персистенцією мікобактерій. Клінічно відсутність ізоніазиду в схемі значно підвищує ризик рецидиву та розвитку резистентності, тому ВООЗ і національні рекомендації вимагають обов’язкового включення ізоніазиду в стандартну чотирикомпонентну терапію (разом з рифампіцином, піразинамідом та етамбутолом/стрептоміцином). Таким чином, ключовою фармакологічною ознакою, що визначає обов’язковість ізоніазиду при внутрішньоклітинному розташуванні мікобактерій, є його унікальна бактерицидна активність у фаголізосомах макрофагів, що не відтворюється іншими препаратами представленого переліку.