У 19-місячної дитини із затримкою розвитку та проявами самоагресії, вміст сечової кислоти в крові - 1,96 ммоль/л. При якому метаболічному порушенні це спостерігається?

Чому це правильна відповідь

У даному випадку описане порушення належить до обміну нуклеотидів, а саме пуринового обміну, з розвитком тяжкої спадкової ферментопатії. Синдром Леша-Ніхана характеризується різким порушенням утилізації пуринових основ, що призводить до надмірного утворення сечової кислоти та її накопичення в крові. Високий рівень сечової кислоти у дитини раннього віку є біохімічно нетиповим для більшості станів, але класичним для цієї патології. Механізм синдрому Леша-Ніхана полягає у вродженому дефіциті ферменту гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази, який бере участь у так званому "рятівному" шляху синтезу пуринових нуклеотидів. У нормі цей фермент забезпечує перетворення гіпоксантину і гуаніну у відповідні нуклеотиди з використанням фосфорибозилпірофосфату. При його відсутності пуринові основи не реутилізуються, а повністю окиснюються до сечової кислоти. Порушення рятівного шляху призводить не лише до надмірного утворення сечової кислоти, але й до вторинної активації її синтезу de novo. Це пов’язано з накопиченням фосфорибозилпірофосфату і зниженням рівня пуринових нуклеотидів, які в нормі гальмують цей шлях за механізмом зворотного зв’язку. У результаті різко зростає потік пуринів до кінцевого продукту катаболізму — сечової кислоти. Клінічні прояви безпосередньо випливають з цього біохімічного дефекту. Гіперурикемія призводить до відкладення уратів у тканинах, ураження нирок і суглобів, а дефіцит пуринових нуклеотидів у нервовій тканині зумовлює тяжкі неврологічні порушення. Самоагресія, затримка психомоторного розвитку і поведінкові розлади є характерними саме для синдрому Леша-Ніхана і не зустрічаються при більшості інших станів, пов’язаних із гіперурикемією. Саме поєднання раннього віку, різко підвищеного рівня сечової кислоти в крові та тяжких неврологічних і поведінкових порушень чітко вказує на синдром Леша-Ніхана. Ключовою біохімічною ознакою є дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази і порушення рятівного шляху пуринів, що принципово відрізняє цей стан від інших можливих варіантів.