Хворий на хронічний пієлонефрит помер від хронічної ниркової недостатності. При житті аускультативно відмічено "шум тертя перикарду? На розтині виявлено. що епікард тьмяний, шорсткий, ніби покритий волосяним покривом. Який перикардит за характером запалення має місце?

Чому це правильна відповідь

Фібринозний перикардит є запаленням серозної оболонки серця, при якому ексудат містить велику кількість фібриногену, що при виході в порожнину перикарду перетворюється на фібрин. Унаслідок цього поверхні перикарду набувають характерного вигляду у вигляді тьмяних, шорстких нашарувань, часто описуваних як "волосяний покрив" або "шерстисте серце". Морфологічно фібрин формує нитчасті, пухкі або щільні відкладення, які легко відділяються від поверхні, але можуть викликати значні функціональні порушення. Макроскопічно перикард втрачає свою гладкість і блиск, що є наслідком випадіння фібрину та денатурації поверхневих білків. Черевоподібні нашарування можуть з’єднувати обидва листки перикарду, створюючи поверхню, яка при русі серця спричиняє характерний "шум тертя перикарду", що був зареєстрований при аускультації у хворого. Цей шум є результатом механічного тертя двох нерівних, вкритих фібрином поверхонь. Гістологічно визначається фібрин на поверхні перикарду, помірна кількість нейтрофілів і лімфоцитів, незначний набряк строми та поверхневе пошкодження мезотелію. Фібрин часто розташований у вигляді пластів або ниток, які можуть інфільтрувати поверхневі тканини, але не формують гній або значної кількості детриту. Патогенетично фібринозний перикардит розвивається внаслідок підвищення судинної проникності при гострому запаленні, що спричинює вихід плазмових білків у навколишні тканини. У даному випадку хронічний пієлонефрит і хронічна ниркова недостатність сприяли уремії, а уремія є типовим фактором, що призводить до уремічного фібринозного перикардиту через токсичне ураження серозних оболонок. Ускладненнями фібринозного перикардиту можуть бути формування спайок і рубцевих зрощень між листками перикарду, що веде до обмеження рухливості серця, розвитку тампонади або констриктивного перикардиту. Опис анамнестичних даних і характерних морфологічних ознак однозначно вказують на фібринозний тип запалення, що відрізняє його від інших варіантів перикардиту.