На секції тіла жінки 76-ти років були знайдені ознаки хронічного бронхіту та легеневого серця, печінка збільшена в розмірах, щільна, тканина на розрізі строката. Мікроскопічно: просвіти центральних вен та синусоїдних капілярів розширені. повнокровні, а гепатоцити на периферії часточок з жировою дистрофією. Який вид розладу кровообігу викликав зміни печінки?

Чому це правильна відповідь

Загальна венозна гіперемія (застійне повнокров’я) є системним розладом кровообігу, що виникає при хронічній правошлуночковій серцевій недостатності, зокрема при легеневому серці на тлі хронічного бронхіту та емфіземи, коли підвищується тиск у малому колі кровообігу і утруднюється відтік крові з великого кола; макроскопічно печінка збільшена, щільна, на розрізі строката з чергуванням темно-червоних (застійних) і жовтуватих (жирових) ділянок – класична картина «мускатної печінки», мікроскопічно центральні вени та синусоїдні капіляри різко розширені, повнокровні, гепатоцити в центрах часточок атрофовані або некротизовані, на периферії часточок виражена жирова дистрофія через хронічну гіпоксію, строма набрякла з перисинусоїдальним фіброзом у подальшому. Етіологічно процес пов’язаний з хронічним легеневим серцем, коли гіпоксія та гіпертензія в малому колі призводять до правошлуночкової недостатності, патогенез включає підвищення тиску в системі ворітної вени, стаз крові в центральних відділах часточок з гіпоксією та загибеллю гепатоцитів, а на периферії, де кров ще надходить, розвивається жирова дистрофія через порушення β-окислення жирних кислот у мітохондріях на тлі хронічної гіпоксії. Можливі наслідки включають розвиток кардіального цирозу печінки з портальною гіпертензією, асцитом, спленомегалією, кровотечами з варикозно-розширених вен стравоходу, прогресуючу печінкову недостатність та кахексію. У контексті питання правильним є загальна венозна гіперемія, оскільки строката «мускатна» печінка з розширеними центральними венами та жировою дистрофією периферичних гепатоцитів при легеневому серці є класичною ознакою хронічного застою у великому колі кровообігу, а не локальних порушень чи артеріальної гіперемії, і не малокрів’я, при якому печінка бліда та зменшена.