У хворого діагностовано мегалобластну анемію. Недостатня кількість якої речовини може призводити до розвитку цієї хвороби?

Чому це правильна відповідь

Мегалобластна анемія належить до порушень кровотворення, що виникають внаслідок дефекту синтезу ДНК у клітинах еритроїдного ряду. Дефіцит ціанокобаламіну (вітаміну B12) є критичним чинником, тому що він необхідний для реакції перетворення метилтетрагідрофолату у тетрагідрофолат, який є коферментом у синтезі пуринових і піримідинових основ. За відсутності B12 фолат «застрягає» в метильній формі, що блокує синтез ДНК при відносно збереженому синтезі білка та РНК. Це створює дисбаланс між проліферацією ядра і цитоплазми і порушує нормальне дозрівання клітини. На клітинному рівні затримка синтезу ДНК спричинює зниження числа мітозів, збільшення розміру клітин і формування мегалобластів — великих еритроїдних попередників із незрілим, гіперхромним ядром і надмірно розвиненою цитоплазмою. Ці клітини є нестабільними і часто піддаються апоптозу у кістковому мозку, що зумовлює неефективний еритропоез. У периферичній крові такі зміни проявляються у вигляді макроцитарної гіперхромної анемії. Дефіцит B12 впливає не лише на клітини кровотворення, але й на нервову систему, оскільки він бере участь у синтезі мієліну через метилювання гомоцистеїну до метіоніну. Нестача метіоніну та накопичення гомоцистеїну призводять до дегенерації нервових волокон, що клінічно проявляється парестезіями, атаксєю та когнітивними розладами. Ці симптоми є унікальними для В12-дефіциту і не характерні для ізольованого дефіциту фолатів. Системним наслідком є розвиток панцитопенії через пригнічення проліферації клітин-попередників кровотворення, а також підвищення рівня лактатдегідрогенази внаслідок апоптозу мегалобластів. Порушення метаболізму гомоцистеїну також має атерогенний ефект, що погіршує мікроциркуляцію і є додатковим фактором тканинної гіпоксії. Саме ціанокобаламіну є правильною відповіддю, тому що його дефіцит безпосередньо блокує синтез ДНК і призводить до мегалобластної трансформації клітин. Інші варіанти не відіграють ключової ролі у метаболізмі нуклеотидів і не можуть пояснити характерні морфологічні та клінічні прояви мегалобластної анемії.