Хворий 2 роки тому переніс операцію резекції пілоричного відділу шлунка. Спостерігається слабкість, періодична поява темних кіл під очима, задишка. У крові: Hb70 г/л, ер.- 3,0 • 1012/л, КП- 0,7 Які зміни еритроцитів у мазках крові найбільш характерні для даного стану?

Чому це правильна відповідь

Резекція пілоричного відділу шлунка з видаленням або значним зменшенням зони продукуючих обкладочних клітин призводить до глибокого дефіциту внутрішнього фактора Касла, необхідного для всмоктування вітаміну B₁₂ у клубовій кишці. Одночасно в багатьох випадках після резекції шлунка розвивається дефіцит заліза через порушення кислотоутворення (ахлоргідрія), зменшення переходу тривалентного заліза в двовалентне та прискорений пасаж по травному тракту. У даного хворого через 2 роки після операції формується комбінований залізо-B₁₂-дефіцит, проте клінічно і морфологічно домінує саме залізодефіцитний компонент, що підтверджується низьким кольоровим показником (КП 0,7), який є класичним маркером гіпохромії. При дефіциті заліза порушується синтез гему в еритроїдних попередниках через зниження активності гемсинтетази та недостатнє включення заліза в протопорфірин IX. Еритроїдні клітини здійснюють додаткові поділи без адекватного наповнення гемоглобіном, що призводить до формування дрібних еритроцитів з уменьшеним об’ємом (мікроцитоз) та зниженим вмістом гемоглобіну (гіпохромія). У мазку крові переважають мікроцити (MCV зазвичай <70 фл), часто з анізо- та пойкілоцитозом, наявністю еліптоцитів («олівцеподібних» еритроцитів). Саме мікроцитоз є морфологічним субстратом залізодефіцитної анемії постгастректомічного генезу. Клінічна картина з вираженою слабкістю, задишкою, темними колами під очима та гіпохромною мікроцитарною анемією (Hb 70 г/л, КП 0,7) повністю відповідає залізодефіцитному стану, а не мегалобластозу, який би розвинувся лише при ізольованому важкому B₁₂-дефіциті та характеризувався б макро- та мегалоцитозом з високим КП (>1,1).