Хвора 57-ми років для лікування гіпертонічної хвороби тривалий час приймала анаприлін. Побічні ефекти спонукали пацієнтку відмовитись від прийому препарату, що призвело до розвитку гіпертонічного кризу і нападу стенокардії. Як називається ускладнення, яке виникло?
- А Звикання
- Б Лікарська залежність
- В Синдром відміни Правильна
- Г Сенсибілізація
- Д Тахіфілаксія
Чому це правильна відповідь
Анаприлін (пропранолол) — неселективний β-адреноблокатор, при тривалому застосуванні викликає компенсаторне підвищення щільності та чутливості β-адренорецепторів (up-regulation) на кардіоміоцитах і гладеньких м’язах судин, а також підвищення активності симпатичної нервової системи через блокаду пресинаптичних β₂-рецепторів, що пригнічує зворотне захоплення норадреналіну. Раптова відміна препарату усуває блокаду β-рецепторів, і на тлі вже підвищеної кількості рецепторів та накопиченого норадреналіну виникає різка гіперактивація β₁-рецепторів серця (тахікардія, підвищення скоротливості та потреби міокарда в кисні) і β₂-рецепторів судин (вазодилатація з рефлекторним підвищенням АТ). Це призводить до розвитку синдрому відміни β-блокаторів, який клінічно проявляється гіпертонічним кризом, загостренням стенокардії, аритміями і навіть інфарктом міокарда у пацієнтів з ІХС. Механізм синдрому відміни полягає в гіперчутливості до катехоламінів після тривалої фармакологічної денервації β-рецепторів. Саме тому при хронічному лікуванні β-блокаторами (особливо неселективними) рекомендується поступове зниження дози протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути різкого «рикошетного» підвищення симпатичного тонусу. У даному випадку різка самостійна відміна анаприліну стала безпосередньою причиною гіпертонічного кризу і нападу стенокардії, що є класичним проявом синдрому відміни β-адреноблокаторів. Фармакодинамічно анаприлін блокує β₁-рецептори серця і β₂-рецептори судин та бронхів, знижує ЧСС, скоротливість, провідність і потребу міокарда в кисні, пригнічує секрецію реніну. При раптовій відміні всі ці ефекти змінюються на протилежні через гіперреактивність рецепторів, що і призводить до описаних ускладнень. Синдром відміни характерний для всіх β-блокаторів, але найвиражений у неселективних і препаратів з короткою дією.