Жінка 35-ти років розпочала голодування. Депо яких поживних речовин використовується у початковий період голодування і як при цьому змінюється дихальний коефіцієнт (ДК)?

Чому це правильна відповідь

У початковий період голодування організм насамперед використовує глікоген печінки як основне депо вуглеводів, оскільки це найбільш швидкодоступне джерело енергії. Глікогеноліз забезпечує підтримання нормоглікемії та енергозабезпечення тканин, що залежні від глюкози, насамперед мозку та еритроцитів. На цьому етапі організм прагне уникнути використання структурних білків і не переходити на жирний обмін, оскільки це потребує часу та адаптаційних механізмів. На метаболічному рівні підтримання вуглеводного обміну забезпечує високий дихальний коефіцієнт (ДК), близький до 1, що характерно для окиснення глюкози. Дихальний коефіцієнт визначається співвідношенням між об’ємом виділеного CO₂ і спожитого O₂, і при карбогідратному метаболізмі він дорівнює або наближається до одиниці, оскільки окиснення глюкози повністю забезпечує еквімолярне утворення CO₂. Поступова зміна субстратів енергії під час голодування супроводжується адаптацією гормональної регуляції: зниженням інсуліну, активацією глюкагону та катехоламінів, що стимулюють мобілізацію глікогену. Лише після вичерпання глікогенових запасів організм переходить до ліполізу та кетогенезу, що супроводжується зниженням дихального коефіцієнта до рівня ~0,7. Клінічно цей етап характеризується стабільним енергозабезпеченням та мінімальними метаболічними змінами, оскільки організм ще не вступає в фазу глибокої катаболічної перебудови. Ключовим патогенетичним моментом задачі є вказівка на початковий період голодування, який означає використання вуглеводних депо і відповідний високий ДК, що робить цей варіант єдино правильним.