У лікарню машиною швидкої допомоги доставлено хворого в стані коми. В анамнезі цукровий діабет. При обстеженні спостерігається шумне прискорене дихання, при якому глибокі вдихи чергуються з посиленими видохами за участю експіраторних м’язів. Яка форма порушення зовнішнього дихання спостерігається?

Чому це правильна відповідь

У хворого з цукровим діабетом у коматозному стані шумне прискорене дихання з глибокими вдихами та посиленими видохами за участю допоміжних експіраторних м’язів відповідає диханню Куссмауля — компенсаторній гіперветиляції при тяжкому метаболічному ацидозі. Ацидоз розвивається через неконтрольований кетоацидоз з накопиченням β-оксимасляної та ацетооцтової кислот, що знижують рН крові та буферну ємність. Зниження рН крові та накопичення H+ стимулюють центральні та периферичні хеморецептори, які через дихальний центр довгастого мозку активують гіперветиляцію. Глибокі та часті вдихи (з участю інспіраторних м’язів) чергуються з активними видохами (експіраторні м’язи) для максимального видалення CO2. Зниження PaCO2 компенсує метаболічний ацидоз, підвищуючи співвідношення HCO3-/PaCO2 і частково нормалізуючи рН за принципом Гендерсона-Гассельбальха. Клінічно дихання Куссмауля шумне, глибоке, з характерним «повітряним голодом», запахом ацетону з рота, супроводжується дегідратацією, гіпотензією та комою при декомпенсованому кетоацидозі. Функціонально гіперветиляція зменшує PaCO2 до 10–15 мм рт. ст., але не усуває причину ацидозу. Ускладнення включають подальшу дегідратацію, електролітні порушення (гіпокаліємія через втрату K+ з сечею та внутрішньоклітинний зсув), прогресування коми до летального наслідку без інсулінотерапії та регідратації. Саме дихання Куссмауля є правильним варіантом, оскільки шумне глибоке дихання з активними видохами є класичною компенсаторною реакцією на метаболічний ацидоз при діабетичному кетоацидозі; причинно-наслідковий зв’язок — накопичення кетокислот → ацидоз → стимуляція хеморецепторів → гіперветиляція для видалення CO2, на відміну від періодичних чи центральних типів дихання при нейрогенних порушеннях.