При вимірюванні артеріального тиску у чоловіка 56-ти років встановлено зростання діастолічного артеріального тиску до 100 мм рт.ст. Від якого з наведених факторів переважно залежить величина діастолічного артеріального тиску?

Чому це правильна відповідь

Діастолічний артеріальний тиск визначається рівнем тиску в артеріях під час діастоли, коли серце не викидає кров, а еластичні артерії підтримують потік за рахунок віддачі накопиченої енергії. Цей тиск підтримується опором артеріол, які регулюють відтік крові до капілярів за законом Ома для гемодинаміки, де середній тиск дорівнює добутку хвилинного об’єму на периферичний опір. Регуляція відбувається на системному рівні через тонус гладкої мускулатури артеріол, який визначає їх діаметр і опір потоку за законом Пуазейля, де опір обернено пропорційний четвертому ступеню радіуса. Збільшення опору підвищує діастолічний тиск, зменшуючи швидкість стікання крові з артерій під час діастоли. Діастолічний тиск формується за рахунок балансу між еластичним розтягненням аорти та великих артерій під час систоли та стіканням крові через артеріолярне русло в діастолу. При високому периферичному опорі стікання сповільнюється, зберігаючи вищий тиск у кінці діастоли. Зворотний зв’язок реалізується барорецепторами в дугі аорти та каротидному синусі, які при підвищенні діастолічного тиску посилюють парасимпатичну активність для зниження опору та серцевого викиду. Це стабілізує тиск, але при хронічному підвищенні опору компенсація обмежена. Периферичний опір судин є основним детермінантою діастолічного тиску, оскільки саме він визначає швидкість падіння тиску в діастолу на системному рівні, тоді як серцевий викид впливає переважно на систолічний компонент.