Міокард являє собою функціональний синтицій, і збудження, що виникає у будь-якій ділянці, поширюється на всі інші відділи. У зв’язку з цією особливістю, збудження в серці підлягає закону:

Чому це правильна відповідь

Міокард є функціональним синтицієм завдяки наявності міжклітинних контактів типу gap junctions, через які іонні струми вільно поширюються від одного кардіоміоцита до іншого. Це забезпечує електричну єдність міокарда і можливість одночасного збудження великої кількості клітин. На мембранному рівні збудження в серці формується потенціалом дії, який виникає після досягнення порогового рівня деполяризації. Якщо поріг досягнутий хоча б в одній ділянці міокарда, локальний іонний струм поширюється на сусідні клітини, викликаючи в них такий самий потенціал дії. На клітинному та органному рівні це означає, що серцевий м’яз не може скорочуватися частково. Або виникає повноцінне збудження з подальшим скороченням усього функціонального масиву міокарда, або збудження не виникає взагалі, якщо поріг не досягнутий. Закон «усе або нічого» відображає саме цю особливість: сила збудження не залежить від сили подразника після досягнення порогового значення. Збільшення сили подразника не призводить до «сильнішого» збудження міокарда, а лише гарантує його виникнення. Зворотні зв’язки у вигляді рефрактерності кардіоміоцитів додатково забезпечують реалізацію цього закону, оскільки запобігають повторному або частковому збудженню окремих ділянок під час одного серцевого циклу. Саме функціональний синтицій і електрична однорідність міокарда роблять закон «усе або нічого» визначальним для поширення збудження в серці.