У хворого, який на тлі атеросклерозу переніс ішемічний інсульт, спостерігається порушення рухової функції у вигляді геміплегії. Яка з перерахованих ознак є характерною для уражених кінцівок при даній патології?

Чому це правильна відповідь

Ішемічний інсульт з геміплегією виникає внаслідок оклюзії церебральної артерії на тлі атеросклерозу, що призводить до ішемії та некрозу нейронів у кортикоспінальному тракті, порушуючи верхній мотонейрон. Ураження верхнього мотонейрона звільняє нижній мотонейрон і спінальні рефлекторні дуги від тонічного гальмівного впливу з боку моторної кори та ретикулярної формації, що активує гамма-мотонейрони та підвищує збудливість альфа-мотонейронів через посилення глутаматергічної передачі в спінальному сегменті. Це призводить до спастичного гіпертонасу м’язів з переважанням у флексорах верхньої кінцівки та екстензорах нижньої, посилення сухожильних рефлексів і появою патологічних рефлексів, таких як рефлекс Бабінського. Клінічно спастичність проявляється опором пасивним рухам, класичними позами Верніке-Манна та обмеженням довільних рухів через ко-контракцію антагоністів. Наслідками є контрактури суглобів через фіброз м’язів і сухожиль, вторинні трофічні порушення через іммобілізацію, а також ризик тромбозів і пролежнів; спастичність погіршує реабілітацію, сприяючи формуванню патологічних рухових стереотипів. Саме гіпертонус є правильним варіантом, оскільки при ураженні верхнього мотонейрона в гострому та підгострому періоді інсульту розвивається спастична геміплегія з гіперрефлексією, тоді як гіпотонус характерний лише для початкової фази шоку спінального рівня, а трофічні розлади є вторинними.