Пацієнт за чотири місяці після перенесеного інсульту розпочав реабілітацію. У нього об'єктивно спостерігаються ознаки центрального паралічу, рухи у правій руці і нозі відсутні, тонус м'язів на цих кінцівках підвищений, місцеві рефлекси посилені. Яким терміном можна описати стан пацієнта?

Чому це правильна відповідь

Геміплегія є проявом центрального парезу, що розвивається внаслідок ураження кортикоспінального тракту в одному півкулі головного мозку під час ішемічного чи геморагічного інсульту, з порушенням верхнього мотонейрона та звільненням спінальних рефлекторних дуг від гальмівного впливу моторної кори та ретикулярної формації. Це призводить до активації гамма-мотонейронів, підвищення чутливості м'язових веретен та гіперзбудливості альфа-мотонейронів через посилення глутаматергічної передачі в спінальному сегменті, що формує спастичний гіперtonус з переважанням у флексорах верхньої кінцівки та екстензорах нижньої. Посилення місцевих сухожильних рефлексів відбувається через втрату супраспінального контролю, з появою патологічних рефлексів та синкінезій. Клінічно це проявляється відсутністю довільних рухів на одній стороні тіла, спастичністю, гіперрефлексією та типовими позами Верніке-Манна. Наслідками тривалої спастичності є розвиток контрактур через фіброз м'язів і сухожиль, вторинні трофічні порушення та ускладнення реабілітації через патологічні рухові стереотипи. Саме геміплегія є правильним терміном, оскільки ураження однієї півкулі викликає контралатеральний параліч руки та ноги на одній стороні тіла з центральними ознаками, тоді як інші терміни описують ураження на різних рівнях чи з іншою локалізацією.