Безпосередніми «виконавцями» апоптозу в клітині є особливі ферменти каспази. В утворенні одного з них бере участь цитохром С. Яка його функція в нормальній клітині?

Чому це правильна відповідь

У нормі цитохром с — невеликий гемвмісний білок (12–13 кДа, що локалізується у міжмембранному просторі мітохондрій і вільно дифундує між зовнішньою та внутрішньою мембранами. Він є рухомим переносником електронів у дихальному ланцюзі: приймає один електрон від комплексу III (цитохром bc₁-комплекс, ризихінон-цитохром с-редуктаза) на гемове залізо (Fe³⁺ → Fe²⁺) і передає його комплексу IV (цитохром с-оксидаза), де електрон знову окиснює залізо до Fe³⁺. Цей цикл повторюється зі швидкістю ≈10⁴ електронів за секунду на одну молекулу цитохрому с і забезпечує безперервний потік електронів від НАДН і ФАДН₂ до молекулярного кисню. Цитохром с є єдиним водорозчинним компонентом дихального ланцюга і не вбудований у мембрану, що дозволяє йому ефективно працювати як «електронний човник» між комплексами III і IV. Зв’язування з комплексами відбувається через електростатичні взаємодії з негативно зарядженими ділянками кардіоліпінів та фосфоліпідів внутрішньої мембрани. Завдяки високому редокс-потенціалу (+250–260 мВ) цитохром с термодинамічно оптимально розташований між комплексом III та IV. Регуляція роботи цитохрому с у дихальному ланцюзі залежить від мембранного потенціалу та співвідношення АТФ/АДФ: при високому потенціалі та надлишку АТФ дихання сповільнюється, при падінні — прискорюється. При апоптозі саме цитохром с виходить у цитозоль через пори, утворені Bax/Bak у зовнішній мембрані мітохондрій, зв’язується з Apaf-1, активує каспазу-9 і запускає внутрішній шлях апоптозу. Однак у нормальній клітині його єдина фізіологічна функція — перенесення електронів у дихальному ланцюзі, що чітко відрізняє його від участі в складі Н⁺-АТФ-синтази, ПДГ-комплексу, ЦТК чи β-окиснення.