В організм людини введено живу вакцину. На підвищення активності яких клітин сполучної тканини можна очікувати?

Чому це правильна відповідь

Розглядається реалізація імунної відповіді адаптивного типу, яка належить до системного рівня регуляції та забезпечується клітинними механізмами імунної системи. Введення живої вакцини створює повноцінний антигенний стимул, здатний активно взаємодіяти з імунокомпетентними клітинами. Жива вакцина містить ослаблений, але метаболічно активний антиген, який захоплюється антигенпрезентувальними клітинами та ініціює активацію Т- і В-лімфоцитів. На клітинному рівні це супроводжується розпізнаванням антигену через специфічні рецептори і запуском каскадів внутрішньоклітинної сигналізації. Активовані В-лімфоцити під дією цитокінів і допоміжних Т-лімфоцитів проходять проліферацію та диференціювання. Частина з них перетворюється на плазмоцити — спеціалізовані клітини сполучної тканини, основною функцією яких є синтез і секреція специфічних антитіл. Плазмоцити забезпечують гуморальну імунну відповідь, тоді як Т- і В-лімфоцити формують як клітинний імунітет, так і імунологічну памʼять. Саме жива вакцина ефективно стимулює обидві ланки, оскільки імітує природну інфекцію. Зворотні звʼязки реалізуються через регуляторні Т-лімфоцити та концентрацію антитіл, що обмежує надмірну імунну активацію. Підвищення активності плазмоцитів і лімфоцитів є ключовим механізмом формування стійкого поствакцинального імунітету.