Під час зниження активності ферментів антиоксидантного захисту посилюються процеси перекисного окиснення ліпідів клітинних мембран. Нестача якого мікроелемента сприяє зниженню активності глутатіонпероксидази?

Чому це правильна відповідь

Глутатіонпероксидаза (GPx) — ключовий селенвмісний фермент антиоксидантного захисту, що локалізується в цитозолі та матриксі мітохондрій усіх тканин. Активний центр GPx містить селен у вигляді рідкісної амінокислоти селеносистеїну (Sec), кодованої кодоном UGA за участю спеціального фактору трансляції SELB та SECIS-елемента в 3'-нетрансльованій ділянці мРНК. Каталітичний цикл GPx: селенольна група (SeH) окиснюється H₂O₂ або органічними гідропероксидами до селенінової кислоти (SeOH), яка потім відновлюється двома молекулами відновленого глутатіону (GSH) з утворенням дисульфіду глутатіону (GSSG) та регенерацією SeH. Реакція: 2GSH + ROOH (або H₂O₂) → GSSG + ROH (або H₂O) + H₂O. При дефіциті селену в харчовому раціоні або порушенні його включення в селеносистеїн (мутації в генах SELENOP, SEPHS2 тощо) синтез активної GPx різко знижується, пул селенопротеїнів падає, а здатність клітин знешкоджувати гідропероксиди ліпідів та перекис водню втрачається. Це призводить до ланцюгової реакції перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) у мембранах, утворення малонового діальдегіду, 4-гідроксиноненалю, ізопростанів, руйнування ненасичених жирних кислот і порушення цілісності мембран мітохондрій, ЕР, плазматичної мембрани. Регуляція синтезу GPx здійснюється на рівні включення селену під час трансляції та залежить від транспортного білка селенопротеїну P (SEPP1), що доставляє селен від печінки до периферичних тканин. При дефіциті селену мозок та ендокринні залози зберігають селен за рахунок інших тканин (ієрархія селену), тому першими страждають міокард, скелетні м’язи, щитоподібна залоза — розвиваються кардіоміопатія Кешана, міопатії, гіпотиреоз. Жоден інший мікроелемент із запропонованих не входить до складу активного центру глутатіонпероксидази і не визначає її активність.