У дванадцятирічного хлопчика, який хворіє на грип, діагностовано респіраторний мікоплазмоз. Який вид інфекції розвинувся у дитини?

Чому це правильна відповідь

Mycoplasma pneumoniae є дрібною бактерією без клітинної стінки, плеоморфної форми від кокоподібної до ниткоподібної, не фарбується за Грамом, не має спор, капсули чи джгутиків, росте на спеціальних середовищах з холестерином та утворює характерні дрібні колонії з виглядом «яєчні». Збудник є облігатним патогеном дихальних шляхів людини, передається краплинним шляхом і викликає первинну атипову пневмонію чи бронхіт. Факторами патогенності є адгезин P1 для прикріплення до епітелію респіраторного тракту, продукція перекису водню та спільнотний токсин, що пошкоджують війчастий епітелій. Патогенез респіраторного мікоплазмозу включає адгезію на поверхні епітеліальних клітин трахеї та бронхів, локальне запалення з перибронхіальною інфільтрацією, порушення мукоциліарного кліренсу та розвиток сухого кашлю, субфебрилітету. Часто мікоплазмова інфекція поєднується з вірусними інфекціями дихальних шляхів, зокрема грипом, оскільки вірусне ураження епітелію полегшує адгезію мікоплазми та посилює запалення. У таких випадках розвивається змішана інфекція з двома етіологічними агентами – вірусом грипу та Mycoplasma pneumoniae. Діагностика базується на клінічній картині затяжного кашлю, серологічних методах з виявленням IgM та IgG до мікоплазми чи холодових аглютинінів, ПЛР мокротиння чи мазків з глотки для виявлення ДНК збудника. Культуральне виділення складне і рідко застосовується в рутинній практиці. Диференціація від інших атипових пневмоній ґрунтується на серологічних та молекулярних маркерах. У задачі вказано, що хлопчик хворіє на грип і одночасно діагностовано респіраторний мікоплазмоз, що свідчить про одночасну наявність двох різних збудників – вірусу грипу та Mycoplasma pneumoniae. Ключовою ознакою є поєднання вірусної та бактерійальної інфекції в одного хворого в один і той же період захворювання, що класично визначається як змішана інфекція. Це відрізняється від суперінфекції, де бактерія приєднується на фоні імуносупресії від первинної інфекції пізніше, чи рецидиву, який є повторним загостренням тієї самої інфекції. Імунітет після мікоплазмової інфекції гуморальний з утворенням специфічних антитіл, але короткочасний, можливі реінфекції. Специфічної вакцини не існує, профілактика неспецифічна з уникненням скупчень у період епідемій та раннім лікуванням макролідами при підозрі.