До інфекційної лікарні доставлено літнього чоловіка, безпритульного. Скарги на високу температуру, запаморочення, висип на шкірі. Враховуючи, що хворий страждає також на педикульоз, лікар запідозрив висипний тиф. Який метод діагностики найдоцільніше використати для підтвердження діагнозу?

Чому це правильна відповідь

Rickettsia prowazekii є грамнегативною внутрішньоклітинною бактерією, плеоморфною (кокоподібною або короткопаличкоподібною), нерухомою, без спор і джгутиків, з тонкою клітинною стінкою та слабо вираженою капсулоподібною структурою. Збудник строго внутрішньоклітинний, розмножується в цитоплазмі ендотеліальних клітин судин, не культивується на штучних середовищах, лише в культурах клітин, курячих ембріонах або тваринах. Rickettsia prowazekii має спільні групові антигени з R. typhi та Proteus OX19, що використовується в діагностиці. Основними факторами патогенності є ендотоксиноподібні речовини, фосфоліпаза A та аденілатциклаза, що пошкоджують мембрани клітин-господарів, а також здатність до внутрішньоклітинного розмноження з виходом шляхом лізису клітини. Збудник тропний до ендотелію дрібних судин шкіри, мозку та внутрішніх органів. Патогенез епідемічного висипного тифу включає передачу через вошей (Pediculus humanus corporis), які заражаються при кровосмоктанні у хворого, а рикетсії розмножуються в епітелії кишки воші та виділяються з фекаліями; зараження людини відбувається при втиранні фекалій воші в шкіру при розчухуванні. Рикетсії проникають у кров, інфікують ендотелій, викликають васкуліт, тромбози, мікроінфаркти та геморагічний висип. Клінічна картина включає високу гарячку, головний біль, розеподібний висип та можливий тифозний статус. Діагностика висипного тифу ускладнена неможливістю рутинного культурального виділення збудника. Серологічні методи є основними: реакція Вейля-Фелікса з Proteus OX19 (аглютинація з гетерофільними антитілами), але сучасніше — РНІФ, ІФА чи реакція мікроаглютинації для виявлення специфічних IgM та IgG до антигенів R. prowazekii з наростанням титру в парних сироватках. ПЛР застосовується в спеціалізованих лабораторіях для виявлення ДНК у крові чи біоптатах. Мікроскопія крові чи тканин малоефективна через низьку концентрацію рикетсій. У безпритульних з педикульозом серологія є методом вибору для підтвердження. Серологічний метод є правильним саме тому, що в задачі запідозрено висипний тиф у хворого з педикульозом, високою температурою та висипом, а рикетсії не культивуються стандартними бактеріологічними методами. Ключова ознака — внутрішньоклітинний паразитизм R. prowazekii з неможливістю прямого виділення → необхідність непрямої діагностики через антитіла. Прямий зв'язок: вошиний перенос → рикетсіємія → васкуліт з висипом → стимуляція гуморальної відповіді → виявлення специфічних антитіл серологічно. Це чітко відрізняє від бактеріальних інфекцій (посів можливий), вірусних (вірусологічні методи) чи алергічних проб. Імунітет при висипному тифу переважно клітинний з роллю Т-лімфоцитів та макрофагів, гуморальні антитіла сприяють нейтралізації позаклітинних форм. Післяінфекційний імунітет тривалий, але можливе реактивування латентної інфекції (хвороба Брілла). Специфічної вакцини немає (раніше використовували вбиті рикетсії), профілактика включає боротьбу з педикульозом, дезінсекцію та ізоляцію хворих.