У жінки віком 28 років із гнійно-серозним конʼюнктивітом і скаргами на біль під час сечовипускання взято для дослідження зішкріб із конʼюнктиви. Під час мікроскопії в цитоплазмі епітеліальних клітин виявлено включення. Під час посіву патологічного матеріалу на живильні середовища росту не виявлено, але під час зараження курячих ембріонів у жовтковий мішок вдалося виділити культуру збудника. Який із нижченаведених мікроорганізмів є найімовірнішим збудником?

Чому це правильна відповідь

Описаний збудник належить до хламідій — облігатних внутрішньоклітинних бактерій, які займають проміжне положення між бактеріями та вірусами. Вони є грамнегативними за типом клітинної стінки, але не фарбуються класичними методами через особливу будову оболонки та внутрішньоклітинний спосіб існування. Хламідії мають дві морфологічні форми: елементарні тільця, які є інфекційними, та ретикулярні тільця, що забезпечують внутрішньоклітинну реплікацію. Ключовою мікроскопічною ознакою хламідій є наявність внутрішньоцитоплазматичних включень в епітеліальних клітинах, які виявляються при дослідженні зішкрібів із конʼюнктиви або урогенітального тракту. Саме ці включення відображають цикл розвитку збудника і є характерною діагностичною ознакою хламідійної інфекції. Хламідії не ростуть на штучних поживних середовищах, оскільки не здатні самостійно синтезувати АТФ і використовують енергетичні ресурси клітини-хазяїна. Тому відсутність росту при посіві на поживні середовища повністю узгоджується з їх біологічними властивостями. Натомість вони здатні розмножуватися в живих клітинних системах, зокрема в курячих ембріонах при зараженні жовткового мішка. Патогенез хламідійної інфекції включає ураження циліндричного та перехідного епітелію конʼюнктиви й урогенітального тракту. Це зумовлює поєднання гнійно-серозного конʼюнктивіту з дизуричними явищами, що є типовим для урогенітального хламідіозу. Імунна відповідь має переважно клітинний характер, а післяінфекційний імунітет є нестійким. Отже, поєднання внутрішньоклітинних включень, відсутності росту на поживних середовищах і можливості культивування в курячих ембріонах є прямим доказом того, що збудником у цьому випадку є саме хламідії.