Під час обстеження пацієнта виявлено появу великих клітин (мегалобластів), а також зменшення кількості лейкоцитів, еритроцитів і гемоглобіну у периферичній крові. Дефіцит якого вітаміну може до цього призвести?

Чому це правильна відповідь

Мегалобластна анемія є типовим наслідком порушення синтезу ДНК у клітинах кісткового мозку, які швидко проліферують. Фолієва кислота є ключовим джерелом тетрагідрофолату, що переносить одновуглецеві фрагменти, необхідні для синтезу пуринів та тимідилату. Без достатньої кількості фолатів утворення тимідинмонофосфату гальмується через зниження активності тимідилатсинтази, що безпосередньо блокує реплікацію ДНК. Цей дефіцит призводить до невідповідності між синтезом ДНК та РНК, внаслідок чого ядро клітини дозріває повільніше, ніж цитоплазма. У кістковому мозку така дискоординація проявляється як мегалобластоз — формування великих клітин із незрілим ядром. Через порушення поділу еритроидні попередники не можуть завершити мітоз, що викликає загибель клітин у кістковому мозку (неефективний еритропоез), зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові та зниження рівня гемоглобіну. Аналогічний механізм стосується лейкоцитів і тромбоцитів, оскільки ці клітини також залежать від активного синтезу ДНК. Регуляція циклу фолатів тісно пов’язана з метаболізмом вітаміну B₁₂, який необхідний для перетворення метил-ТГФ у ТГФ. Однак у цьому випадку саме фолат є критичним субстратом для синтезу ДНК, і його дефіцит сам по собі достатній для виникнення мегалобластної анемії. Зниження кількості ТГФ порушує утворення формил-ТГФ, необхідного для синтезу пуринів, що поглиблює блок реплікації. Клінічно це проявляється анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією та макроцитозом. На відміну від дефіциту B₁₂, при нестачі фолатів зазвичай немає неврологічних симптомів, оскільки не порушується метилювання мієліну. Тому найбільш логічною причиною представлених змін — мегалобластів та панцитопенії — є саме дефіцит фолієвої кислоти.